Чи усвідомлюємо ми, що наш Господь спонукає нас до остаточного вибору між тим, щоб приєднатися до Нього, і тим, щоб протистояти Йому?
Двом панам служити неможливо; ми повинні обрати, чи любимо ми всім серцем Отця, чи ж цей світ — але не обох одразу. Літеплість — це гріх проти Божої любові, і Катехизм визначає його як «вагання або нехтування обов’язком відповісти на любов Божу; вона може викликати відмову віддати себе порухові любові» (ККЦ, 2094).
У нашій католицькій вірі немає місця для легковажності чи двозначності. Вчення католицької доктрини і моралі — це не просто рекомендації; вони вимагають постійного дотримання і не повинні сприйматися як належне. Ми повинні ухвалити чітке рішення: повністю прийняти Бога або повністю відкинути Його. Ми не покликані бути вибірковими у своєму католицизмі, обираючи лише те, що відповідає нашим уподобанням, як ми обираємо страви з меню у кафе. Христос і Церква нероздільні; ми не можемо мати одне без іншого. Христос — голова, а ми — тіло, об’єднане з Ним в одне ціле. Святе Письмо, Традиція і Вчительский Уряд творять одне ціле, яке неможливо роз’єднати. Одне не може існувати без іншого, бо всі ми отримуємо Божественне Одкровення від Господа. Святий Альфонс Ліґуорі казав:
«Отже, хіба літеплість породжує таку руїну? Так, вона веде до великої руїни, і найбільшим лихом є те, що ця руїна незнана, і тому її не уникають і не бояться літеплі [християни] — особливо священники. Більшість із них зазнають на цій сліпій скелі кораблетрощі, і тому багато з них є втраченими. Я називаю це сліпою скелею, бо велика небезпека, на яку наражаються літеплі, полягає у тому, що їхня літеплість не дає їм бачити великого руйнування, якого вона завдає душі. Багато хто не бажає повністю відокремитися від Ісуса Христа; вони хочуть йти за Ним, але здалеку, як святий Петро, який, коли Його схопили у Гетсиманії, йшов за Ним на відстані. Але тих, хто діє таким чином, може легко спіткати нещастя, яке спіткало святого Петра, коли той тричі зрікся Ісуса Христа, коли служниця запідозрила його у тому, що він є Його учнем».
Літеплий католицизм — деструктивний, і йому немає місця у Святій Католицькій Церкві. Сюди належить відсутність надійної катехизації та розмите вираження католицької віри. Часто є проблеми з викладом моральних принципів, важливих для католиків, щоб розвивати добре сформоване сумління та робити здорові моральні судження, засновані на істинах віри. Як миряни можуть ефективно займатися політичними і соціальними проблемами, якщо вони не мають добре сформованого сумління? Євангельське послання спрямоване на те, щоб рухатися проти течії панівної культури, кидати виклик її гріховним нормам і спробам усунути Бога з суспільства.
Довколишня культура стрімко розвивається, маючи сильну схильність до викорінення християнства з суспільства. Світ випробовує нас і вступає з нами у конфронтацію, і Бог закликає нас залишатися непохитними й розуміти свою справжню ідентичність дітей Світла. Як сини і дочки Отця, ми маємо захищати і підтримувати істину, реагуючи з великою любов’ю, щоб допомогти одне одному у досягненні спасіння і вічного життя з Триєдиним Богом.
Для католика віра в Євангеліє не є справою вибору; ми маємо визнати і прийняти його правду як частину натхненного Слова Божого. Як ми можемо протистояти культурній плутанині і панівним нормам, якщо не будемо міцно вкорінені у своїй католицькій вірі? Як католики, ми покликані встановлювати стосунки з Христом і прагнути досконалої єдності з Ним, а це потребує щирої любові до Нього всім нашим єством.
Якщо ми обираємо літеплість, ми відкидаємо Боже запрошення до Його божественної любові та Його любляче керівництво. Через католицьку віру ми були благословенні істиною, переданою самим Христом. Коли ми відмовляємося від цього надвзичайного дару, ми відкидаємо не лише правду, а й Христа. Не можна прийняти літеплий католицизм і водночас прийняти Христа. На небі немає місця для літеплих християн.
Переклад CREDO за: Крістіна М. Соррентіно, Catholic Exchange