8 вересня 1773 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, у даті якого тоді ніхто не сумнівався, в Почаєві відбулася коронація папськими коронами чудотворної Почаївської ікони Божої Матері.
Коронацію ікони, найшанованішої в обох обрядах, здійснили єпископ Луцький і Острозький УГКЦ Сильвестр Рудницький разом із єпископом Холмським УГКЦ Максиміліаном Рилом, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Дозвіл і благословення на коронацію ікони та визнання її чудотворною дав 1773 року папа римський Климент XIV за сприяння протоархімандрита Почаївської обителі Порфирія Важинського. Ініціатором коронування виступив канівський староста Микола-Василь Потоцький, який так відзначив своє навернення.
Особливою буллою від 23 квітня 1773 року папа оголосив «повне відпущення всіх гріхів — усім, усякого роду вірним Христовим, що істинно каються, сповідуються і причащаються Святих Таїннств, які протягом восьми днів, призначених місцевою владою (для святкування коронації), відвідають благоговійно Почаївську церкву монахів святого Василія Великого Луцької єпархії і там вознесуть благочестиві молитви до Бога про мир християнських правителів, викорінення єресей і піднесенні святої Матері Церкви». Дві корони, зроблені в Римі з чистого золота стараннями Потоцького й освячені папою, були привезені до Почаєва.
Напередодні коронації єпископ Луцький і Острозький Сильвестр Рудницький та інші греко-католицькі єпископи краю у своїх посланнях до вірних закликали їх взяти участь в урочистостях. На церемонію прибуло близько 1000 греко-католицьких та римо-католицьких священників, багато шляхти й понад 100 тисяч вірних. Коронація відбулася на незасіяному полі на схід від Почаївського монастиря, де нині розташовані церква Різдва Богородиці та цвинтар. Там на восьми високих стовпах поставили тимчасову дерев’яну каплицю з освяченим престолом для служіння Літургії, на якому поряд із ковчегом і коштовними підсвічниками було підготовано місце для чудотворної ікони.
Весь шлях від монастиря до каплиці був обсаджений деревами, які ростуть і нині. Було побудовано п’ять тріумфальних арок. Перша з них, присвячена папі, була прикрашена написом: «У руках його всі кінці землі, і висоти гір — його» (Пс 94,4). Обабіч дороги було розміщено картини із зображеннями чудес, які відбулися біля Почаївської ікони Божої Матері. У період від 1713 до 1832 року, коли монастир належав отцям-василіянам, у монастирських хроніках зафіксовано 539 випадків надприродних зцілень.
Коронований образ і каплиця коронації
Як відбувалась коронація?
8 вересня владика Сильвестр Рудницький прибув до каплиці. Корони на місце коронації приніс великий собор духовенства у святковому вбранні на чолі з єпископом Холмським Максиміліаном Рилом, Провінціалом василіан і суперіором Почаївським. Після коротких привітань та промов подяки, прочитаних латиною, Провінціал проголосив урочисту присягу про те, що отримані ватиканські корони вічно перебуватимуть на святій іконі. Відтак було прочитано папський Декрет про індульгенцію і Декрет про доручення єпископу Сильвестрові Рудницькому звершити коронацію. Піднявшись на сходи, що вели до престолу, владика Рудницький поклав освячені корони спершу на голову Ісуса Христа зі словами: «Як руками нашими вінчаєшся на землі, так і ми нехай уподобимося від Христа славою і честю вінчатися на небі», а відтак на голову Богородиці.
Після накладення корон ікону поставили на великому престолі, на якому єпископ Рудницький відслужив Божественну Літургію. Опісля учасникам церемонії роздали тисячі зображень чудотворного образа та медальйонів. Місіонери з інших монастирів, які прибули на коронацію, проповідували всюди — у храмі, на вулиці, при тріумфальних арках та в інших місцях. Багато людей сповідалися і причащалися. Причасників було близько 35 тисяч. Священники служили Літургії майже безперервно.
Святкування тривало весь тиждень, аж до свята Воздвиження — 14 вересня, на яке урочистість досягла нової кульмінації. Понад 100 тисяч вірних проводили дні й ночі просто неба. За рік святкування повторилося з подібною пишністю.
Церемонію коронації на мідьориті, датованому 1773 роком, відтворив почаївський гравер Федір Стрельбицький, який працював при монастирській друкарні. Він відомий гравюрами до Почаївської Біблії 1798 року. Відбиток мідьорита експонується в Музеї книги та друкарства в м. Острозі.
«Церемонія коронації в Почаївському монастирі, 1773 р.». Мідна гравюра Федора Стрельбицького
фінансово.
Щиро дякуємо!
