Єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський РКЦ, взяв участь у Міжнародній зустрічі «Сміливість миру», яку цими днями, 10‑12 вересня 2023 р., організувала в Берліні Спільнота св. Егідія.
Про це єпископ Віталій написав на своїй ФБ‑сторінці, заодно виклавши текст своєї доповіді. Ми можемо дізнатися про те, як український католицький єпископ представляє нашу державу на міжнародному рівні.
Про сам захід Його Екселенція написав так: «Велика кількість учасників — поважні представники основних релігій світу, відомі політики, правозахисники, громадські діячі, журналісти. Складні й дуже актуальні теми, які дозволяють подивитися на світові біди у повному масштабі та спільно шукати способів вирішення цих проблем. А ще — чи не у кожній промові лунало слово ‘Україна’. Обставини такої зацікавленості (жорстока війна) не можуть тішити; проте жести солідарності та всілякого сприяння нам всім тепер дуже потрібні».
Надзвичайні гуманітарні ситуації нашого часу
Виступ єпископа Віталія Кривицького на зустрічі «Сміливість миру»
Дякую за запрошення на цю поважну конференцію та за приділення такої уваги Україні! У світі є багато конфліктів — але є лише один, у якому відома всім країна, з регулярною армією, вдерлася до сусідньої суверенної держави, щоб захопити її.
10 хвилин не вистачить, щоби обʼєктивно представити гуманітарний стан охопленої війною України. Хочу нагадати, що війна в Україні триває вже майже 10 років. І якщо в роки гібридної війни наша країна могла контролювати гуманітарну ситуацію, то зараз, під час повномасштабної російської агресії, коли державна економіка майже повністю паралізована, умови життя людей стали дуже важкими. Якби не солідарність і підтримка цивілізованого світу — гуманітарна катастрофа в Україні була б незрівнянно більшою.
Тому з цього місця я хочу подякувати нашій Церкві, кожній організації, людині та країні, які не залишили мою країну на поталу засліпленому агресору. Дякую не лише за українські прапори у ваших містах, а за все, що за ними стоїть! Особливо хочу подякувати спільноті Sant’Egidio за молитви про справедливий мир в Україні та всіляку допомогу тим, хто її потребує, і не лише під час цієї страшної війни.
Стан наших справ насправді складний. Загальна втома від війни, біль втрати близьких, невпевненість у завтрашньому дні — ось лише деякі з головних болів українського народу.
Якщо спробувати оцінити понесені матеріальні збитки, то лише ті, що вже задокументовані (станом на червень 2023 року), становлять 150 мільярдів доларів США. І що характерно, число 100 мільярдів було досягнуто вже на четвертому місяці тотального російського вторгнення.
Варто виділити три основні категорії збитків:
1.Житлові будинки — 56 млрд доларів.
2.Інфраструктура — 36,6 млрд доларів.
3.Підприємства, промисловість — 11,4 млрд доларів.
Разом 2/3 усіх інших втрат.
Багато наших громадян узагалі не мають дому, куди б могли повернутися.
Питання риторичне (однак досі без відповіді для деяких): проти кого ведеться ця війна? Прості люди і найбідніші — завжди платять найбільшу ціну.
Серед найбільш болючих для нас моментів хочу представити лише декілька.
Енергетика
90 років тому московська влада вже намагалася знищити українську націю через геноцид Голодомору. Торік вона зробила спробу заморозити Україну. За 2,5 місяці, з 11 вересня (символічна дата) Росія завдала ракетних ударів по 125 енергетичних об’єктах. 24 листопада 2022 року вперше в історії енергосистема України пережила блекаут, втратила єдність і розпалася на дрібні частини.
Прошу уявити життя молодої мами з дворічною дитиною та на 9‑му місяці вагітності. На 18‑му поверсі багатоквартирного будинку, який повністю залежить від електрики, в найхолодніші місяці року. Де взагалі зникли опалення, світло й вода. А її чоловік боронить свою сім’ю та Україну на фронті.
Ми на порозі нової зими, як на порозі нового випробування.
Освіта
Це дуже болюча тема. Після двох років пандемії, наші учні й студенти мають другий рік комбінованого навчання — переважно дистанційного (онлайн). Крім того, внаслідок війни було пошкоджено або повністю зруйновано 3,4 тис. навчальних закладів. Збитки у цій сфері становлять майже 10 мільярдів доларів.
Зернова криза
Як було вже сказано, продовольчі проблеми в Україні можна створити лише штучно. Ми вдячні Богу за родючу землю і можемо з неї нагодувати значну частину світу, особливо ті країни, де голод є щоденним викликом. Багато хто з нас від 24 лютого 2022 року сам відчував брак їжі. Сьогодні ми також не в змозі забезпечити врожаєм нашої землі тих, хто цього потребує.
У період від 23 липня 2023 року, коли Росія призупинила «Чорноморську ініціативу» та гуманітарний коридор, лише за перші 9 днів росіяни знищили або пошкодили 26 портових споруд і 5 цивільних суден. Внаслідок атаки безпілотників 23 серпня було знищено одночасно 13 тисяч тонн зерна в порту м. Ізмаїла.
Викликають сльози українські поля, де з різних причин згнила або згоріла незліченна кількість врожаю. А близько 4‑х мільйонів тонн зерна росіяни викрали та часто досить вдало продавали його на світовому ринку.
Діти
Під час повномасштабної війни постраждало 1564 дитини. 496 із них було вбито.
Але не менш складним і актуальним питанням є депортація українських громадян та їх дітей на територію агресора. Точні цифри ми дізнаємося через багато років. Українська влада вже ідентифікувала близько 20 тисяч таких дітей. Однак реальні цифри становлять від 150 000 до 300 000 депортованих.
Це не сентиментальне питання. Діти — майбутнє нашої держави. Країна-терорист це також добре усвідомлює.
І ще, про дітей: вперше в житті я почув, як на свято св. Миколая маленькі діти не просили нічого іншого, як тільки щоб настав мир, щоб Україна перемогла у цій страхітливій війні, щоб тато повернувся додому живим і здоровим… і щоб помер лідер всім відомої країни…
Ці діти ніколи не забудуть біль війни.
Я міг би продовжувати говорити про складнощі у системі охорони здоров’я; про бідних і прикутих до ліжка хворих людей; про тих, що не мають засобів для гідного життя; про дітей без дитинства та про молодь із невпевненістю в майбутньому; про людей похилого віку, позбавлених спокійної старості; про людей із важкими пораненнями від війни, і не лише фізичними. Варто згадати про екологічні катастрофи (їх насправді більше, ніж наслідки руйнування Каховської ГЕС) та багато ще іншого.
Проте співпраця зі спільнотою Sant’Egidio навчила мене, як віруючі та відкриті на добро люди вміють допомагати нужденним. Дати хліб тим, хто його не має, зігріти тих хто мерзне, молитися та боротися за мир там, де його немає.
Ще раз дякую за все, що отримала Україна у цей складний час, також і від присутніх у цій залі. Я смиренно прошу вас про кожний можливий крок до того, щоб мир, про який ми разом молимося, був не лише у теорії, але щоб, разом із Божою допомогою, ми змогли зупинити дії ворога людського добра у світовому масштабі.
Україна прагне якомога швидше перестати залежати від зовнішньої допомоги та сама якнайшвидше приєднатися до тих, хто може уділяти допомогу іншим.
Дякую!