У чиєму ми царстві

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXVІI звичайного тижня, рік І

Лк 11, 15-26

«Коли ж Я перстом Божим ви­ганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас» (Лк 11, 20).

В цьому уривку Господь вказує на Царство Боже як на стан, вільний від диявола і його дій.

Дуже прикро слухати, як деякі вірні нарікають, звинувачуючи Бога у своїх стражданнях словами на кшталт: «Навіщо Бог послав мені таке страждання», «Таке горе». Є в цих словах як туга за вічним щастям, так і нерозуміння того, що не Господь є причиною страждання, горя, зла і смерті в нашому житті, а диявол і демони — бо це саме їхнє царство.

Гріх, який ми залишаємо у своєму серці, стає територією диявола в нашій душі. Ми належимо до царства диявола, якщо миримося з гріхом у своєму житті. І навпаки: якщо протиставляємося гріху, приймаючи Христа до свого серця — належимо до Царства Божого. В цій боротьбі не можна займати нейтральну позицію.

Ісус Христос каже: «Коли ж Я перстом Божим ви­ганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас». Цими словами Він говорить про Святого Духа: адже вислів «перст Божий» в Біблії означає Святого Духа. Ми не можемо самі звільнитися від гріха у своєму серці: це може зробити тільки Святий Дух. Присутність Святого Духа у нашому серці іншими словами зветься станом освячуючої благодаті. Тому нам також потрібно чувати над тим, щоби завжди бути слухняними Його натхненням. Коли душа перебуває у стані освячуючої благодаті, тоді серце людини вже  належить до Божого Царства, Царства «праведності, миру і радості у Святому Дусі» (пор. Рим 14, 17).