Зустріч Синоду про синодальність цього місяця — перша з двох частин синодальної асамблеї; друга сесія збереться через рік, в жовтні 2024. Ніхто точно не знає, що станеться за цей час у царині порядку денного і процедури, але певні важливі питання вже поставлені, і перша половина синодального локомотива вже викликала вагомі занепокоєння.
Що це? Instrumentum Laboris (Робочий документ) Синоду згадує «Синод… у межах якого відбудеться XVI Звичайна Загальна Асамблея Синоду Єпископів». Це такий собі синодальний бутерброд, де те, що колись було відомо як Синод Єпископів, відбувається у межах просто «Синоду»? Яку саме владу має синодальний бутерброд? Що таке взагалі цей просто «Синод» та яку роль і владу у ньому мають єпископи?
Відновлення чого? Винайдення чого? Від зародження «синодального процесу» у 2021 році багато разів було сказано, не в останню чергу — Папою, що цей процес — відновлення стародавньої християнської практики, яка ніколи не втрачалася на християнському Сході, але на християнському Заході століттями лежала занедбаною. Варто, однак, зазначити, що жоден представник християнського Сходу, чи то католицького, чи то православного, не впізнав у Синоді-2023 те, що у їхніх Церквах розуміють під словом «Синод».
Тут немає жодного відновлення; натомість, є винайдення чогось, але чого саме?
Теології, будь ласка. Розмови «у Дусі» у ході ретельно контрольованих дискусій в малих групах на Синоді занадто часто перебували під переважним впливом соціологічних кліше, а не серйозної теології.
Це особливо помітно у дискусіях про Таїнство священства і про тих, кого Церква може висвячувати; під час цих дискусій майже не було чути теологічних аргументів, як-от, до прикладу, шлюбних стосунків Христа та Церкви. Те саме секуляризоване розмахування кліше у 1980-х роках призвело до колапсу колись перспективного діалогу між англіканцями та католиками після того, як архієпископ Кентерберійський пояснив Йоанові Павлу ІІ, що рішення Церкви Англії висвячувати жінок значною мірою викликане змінами в суспільстві (наприклад, якщо Маргарет Тетчер може бути прем’єр-міністром Сполученого Королівства, чому Церква Англії не може висвячувати жінок?) Ідентичне цьому кульгаве мислення, позбавлене серйозної теології, є очевидним і у дискусіях малих груп з питань євангелізації, де часто спираються на світський критерій інклюзивності, мало дотичний до навернення до Христа.
І якщо взяти останні два тисячоліття, коли ще Католицька Церква намагалася описувати та категоризувати людей з огляду на їхні сексуальні потяги (тобто як «ЛГБТК+ католиків»)? Хіба тут немає серйозної теологічної проблеми?
Нові частоти. Виглядає ймовірним, що dramatis personae [дійові особи — прим. пер.] Синоду-2024 складатимуться з тих самих людей, що зібрались у Римі цього місяця. Однак це поставить серйозні питання щодо асамблеї, яка претендує на репрезентативність стосовно усієї Вселенської Церкви.
Протягом останніх трьох тижнів стало очевидним, що Синод-2023 (так само, як і німецький «синодальний шлях») переважно складається з «професійних католиків», і то з досить вузького кола. На Синоді-2023 майже відсутні парафіяльні священники. Цілковито відсутні монахині з інститутів богопосвяченого життя, що переживають зростання, натомість помітні та присутні монахині зі спільнот, що вимирають. Відсутні і провідники з мирянських євангелізаційних ініціатив; натомість інші миряни присутні лише тому, що їхня участь приносить очки у грі політики ідентичностей.
Що поганого у реальних дебатах? Методологія «слухання у Дусі», впроваджена на Синоді-2023 для малих груп, не просто знеохочує обговорення розбіжностей, а фактично негласно забороняє їхнє обговорення, бо від учасників очікується «слухання», а не дебати. Звичайно ж, насправді це означає ухиляння від проблем. Цей метод також наводить на думку, нібито усі точки зору є рівними (бо усі вони імпліцитно нібито натхненні Духом), що є водночас маячнею і образою Святого Духа.
Подібний брак справжньої толерантності — тобто врівноваженого та цивілізованого переживання розбіжностей — заплямував і загальні зібрання на Синоді, де тих, кому було дозволено говорити, спочатку ретельно добирали менеджери Синоду, після чого їх обмежили лише надкороткими виступами без можливості ставити їм питання.
Неоколоніалізм живий. Фокус Синоду на певних «гарячих» темах — свяченнях жінок, алфавітній антропології ЛГБТК+ активістів тощо — для багатьох єпископів з Азії та Африки виглядає черговою ітерацією неоколоніалізму, проти якого застерігав Папа.
Перед Синодом-2024 на це треба звернути серйозну увагу. Живим частинам Вселенської Церкви, зокрема в Африці, необхідно виказати більше поваги з огляду на їхній досвід та занепокоєння останнього місяця.
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, Catholic World Report
фінансово.
Щиро дякуємо!
