У четвер, 14 грудня 2023 р., Папа Франциск прийняв кардинала Марчелло Семераро, префекта Дикастерію у справах канонізацій. Під час аудієнції він затвердив для проголошення декрети цього відомства Римської курії, які стосуються різних етапів беатифікаційних процесів.
Папа затвердив загалом 14 декретів. Шість із них стосуються мучеництва жертв комуністичних та фашистських переслідувань.
Священники, миряни, богопосвячені
Першими в переліку подано декрети про визнання чудес, отриманих за посередництвом молитов про заступництво кандидатів на прославу, що відкриває шлях до проголошення їх блаженними. Йдеться про мексиканського священника Мойсеса Ліру Серафіна зі Згромадження Місіонерів Святого Духа, який народився 1893 року в Сакатлані, а відійшов до вічності 25 червня 1950 року в Мехіко, та про іспанську монахиню Ану від Ісуса де Льовера-і-Торрес, Ордену Босих Кармеліток, яка народилася 1545 року в Медіні-дель-Кампо, а померла в Брюсселі 4 березня 1621 року.
Інші три декрети проголошують мучеництво Слуг Божих, які були вбиті з ненависті до віри, що також відкриває шлях до беатифікації. Це італійський дієцезіяльний священник Джузеппе Россі, убитий з ненависті до віри 26 лютого 1945 року поблизу Кастільйоне-Оссола (Італія); італійські місіонери з Побожного Товариства святого Франциска Ксаверія отці Луїджі Каррара та Джованні Дідонè і брат Вітторіо Фаччін, а також місцевий дієцезіяльний священник Альбер Жюбер, убиті з ненависті до віри 28 листопада 1964 року в місцевостях Барака та Фіці (ДР Конго); словацький семінарист із Товариства Місіонерів святого Вікентія де Поля Ян Гавлік, убитий з ненависті до віри 27 грудня 1965 року в Скаліці (Словаччина).
Наступні три декрети — про визнання героїчного виміру чеснот кандидатів на прославу, для беатифікації яких потрібне також визнання чуда за їхнім заступництвом. У цьому переліку — італійський капуцин о. Альберто Беретта (1916-2001); ґватемальський мирянин Ернесто Ґульєльмо Кофіньо Убіко (1899-1991), батько сім’ї, лікар, університетський викладач, член Opus Dei; та італійська мирянка Франческа Ланчеллотті (1917-2008).
Його вбила комуністична система
Найближчою нам постанню є Ян Гавлік — семінарист зі Згромадження Отців-Місіонерів (вікентійців). В автобіографії він писав: «Два роки відвідував громадську школу в Голіку, до якої щодня проходив пішки 16 кілометрів. Через два роки я почав відвідувати середню школу в Скаліці, щодня долаючи 36 кілометрів на велосипеді». Закінчував він середню освіту вже в «апостольській школі» (нижчій семінарії) отців-вікентійців у Банській Бистриці; то був 1943 рік.
1950 року його заарештували комуністи-функціонери держбезпеки; семінарист отримав вирок примусових праць. 29 жовтня 1951 року разом з іншими семінаристами Згромадження його заарештували в Нітрі. Після 15 місяців тортур і допитів засудили до 10 років позбавлення свободи за «державну зраду». Як в’язень, Ян Гавлік із 1953 року працював в урановій шахті. Саме в цій атмосфері втоми і страждань він відкрив, що якщо не може бути священником, то може бути місіонером. Своєму близькому другові Антону Срхолцю сказав: «Я почуваюся, наче на місії. Жоден місіонер не міг вибрати кращого і складнішого місця місії».
1958 року Ян Гавлік знову постав перед судом — за провадження місійної діяльності серед ув’язнених. У в’язниці його піддавали тяжким психічним тортурам. Суд подовжив йому термін ув’язнення ще на один рік. Після 1960 року Ян Гавлік відбував покарання у в’язничних лікарнях, бо знепритомнів просто на робочому місці, а 1962 року вийшов на свободу. Коли він вийшов із в’язниці — його відправили додому як смертельно хворого. Від юнака, який колись був сильним, як ялина, залишився уламок. Але поки Господь не покликав його до себе, він ще знайшов час описати свій духовний досвід, думки і молитви у двох невеликих, але щільних зошитах: «Хресна дорога малих душ» і «Щоденник». Вони важливі, бо дозволяють нам відкрити його особисті розмови з Богом, і можуть стати надійним дороговказом для всіх, хто хоче йти до Бога з ним. Помер 1965 року, у віці 37 років, внаслідок пережитих тортур.
…І брат святої
Отця Джузеппе Россі, зі списку затверджених декретів про мучеництво, у 1945‑му вбила фашистська міліція, так звані Чорні бригади. Ще четверо місіонерів загинули 1964 року від рук заколотників-комуністів на території нинішньої Демократичної Республіки Конго.
Отець Альберто Беретта — брат св. Джанни — був лікарем. Покликання стати капуцином відкрив уже після закінчення навчання. Протягом 33 років був місіонером у Бразилії. Після інсульту прожив ще 19 років в Італії. Брав участь у беатифікації своєї сестри, що відбулася 1994 року. Помер у 2001‑му.
Франческа Ланчелотті, яка померла в Римі 15 років тому, була світською містичкою. Архангел Михаїл сказав їй перебратися разом із сім’єю з Базилікати до Рима, де, як він сказав, вона мала наближати людей до Бога. Франческа оселилася в самому центрі міста, неподалік Колізею, і 40 років виконувала місію, доручену їй Богом, серед хворих та людей, далеких від віри. Завдяки своїй молитві та жертвам вона випрошувала для них навернення, а також зцілення душі й тіла. Франческа Ланчелотті була проста жінка, закінчила два класи початкової школи, сама себе вважала неосвіченою, однак багато людей шукали в неї допомоги. Вона не приписувала собі жодних заслуг. Все віддавала Богу і в Нього всім казала шукати рятунку.
Переклад CREDO за: КАІ, Vatican News, Congregation of the Mission
фінансово.
Щиро дякуємо!
