Кожне місце, де ми перебуваємо, може бути наповнене духом віри. Передусім — наші помешкання, домівки.
У домівках віруючих нескладно знайти різні елементи, які свідчать про те, хто живе у цьому домі. Хрест, ікони, свячена вода у кропильничці при дверях — це лише кілька з видимих знаків віри. Однак не лише ці одразу помітні предмети роблять так, що в домі буде «чути духа» віри.
Кожний з нас може потурбуватися про те, щоб освятити свій дім молитвою чи благословенням. Цим ми даємо Божій благодаті шанс і простір для дії.
1.Благословення дому
Це одна з найперших духовних практик, яка спадає на думку, коли йдеться про освячення дому. Зазвичай благословення, освячення домівки відбувається за кожної нагоди душпастирського візиту священника з парафії, до якої ми належимо. Також можна індивідуально попросити священника про таке благословення — зокрема, коли ми переїжджаємо в нове помешкання, чи то орендоване, чи власне.
Благословення дому можна також відбутися в сімейному колі. Хорошою нагодою для цього завжди є не лише переїзди, але й сімейні урочистості, поява у домі нового члена сім’ї, — а також різноманітні труднощі й кризи, які впливають на функціонування дому.
2.Свячена вода
Багато хто триває вдома свячену воду. Вона є насамперед нагадуванням про наше хрещення, яким ми вщеплені у Церкву та з’єднані з Христом Спасителем. Варто знати, що свячену воду можна використовувати не лише в межах згаданої вже «коляди». Її можна наливати у кропильницю, щоб, виходячи з дому чи повертаючись у дім, могти перехреститися свяченою водою, як ми це зазвичай робимо у храмі.
Читайте також:
Свячена вода. Як її використовувати?
Не так давно, коли світ був охоплений пандемією коронавірусу і в багатьох місцях був сильно обмежений доступ до храмів, — деякі священники заохочували використати свячену воду під час сімейного урочистого переживання Великого Тридення, для оновлення хресних обітів, що зазвичай відбувається під час Великодньої літургії.
3.Хрест
Знак нашого спасіння — один із найпопулярніших символів віри, який можна зустріти в домівках християн. У префації про хрест Церква співає: «Ти вирішив відкупити рід людський на дереві Хреста. На райському дереві смерть узяла початок; на дереві Хреста постало нове життя; а сатана, який на дереві переміг, на дереві також був переможений, через Господа нашого Ісуса Христа».
Хрест, уміщений на видному місці у домі, — це не тільки свідчення, що тут мешкає людина віруюча, але також немовби точка, на якій ми зосереджуємо свій погляд під час молитви. Цей момент важливий тим, що показує: щоби поглянути на Бога, треба підвести голову — відірвати погляд від землі, подивитися вгору, з надією та зі смиренням перед Його величчю.
Це також один із тих знаків віри, який може нагадувати про поточний літургійний період. Бо вірних заохочують, щоб у П’яту неділю Великого Посту — подібно як це роблять у храмах — затуляти хрести фіолетовою тканиною також і вдома.
Ікона в папському літаку. Фото: о. Антоніо Спадаро
4.Ікони та образи
Окрім хреста, люди часто розміщують у домі релігійні образи, ікони, інші зображення. Для багатьох це особливі місця молитви, а нерідко вони також пов’язані з важливими сімейними подіями. Не без причини образи дарують близьким людям, прагнучи їх заохотити, щоб і вони освятили свій життєвий простір.
Кожне з таких релігійних зображень, повішене на стіні, можна поблагословити — вистачить попросити про це священника у найближчому храмі.
5.Молитва: особиста, подружня, сімейна
Дім — це місце, де ми щодня перебуваємо і, відповідно, щодня молимося. Вранці чи увечері, індивідуально чи в сімейному колі… Віруючі люди розпочинають день знаком хреста, моляться перед тим, як сісти до столу, та після споживання їжі; часто разом читають Святе Письмо. Нерідко трапляється, що молитва когось супроводжує цілий день завдяки радіо, телебаченню або слуханню релігійної музики. До питання молитви вдома можна підійти воістину креативно!
Варто запроваджувати сімейну, подружню, особисту молитву як постійний елемент свого дня. Серед різноманітних подій може також не бракувати нагод оточити молитвою своїх домашніх. Найчастіше саме вдома батьки благословляють наречених перед шлюбом, моляться за дітей, які вирушають у подорож або покидають батьківський дім.
6.Благодать Таїнства подружжя
Може бути цікавим той факт, що сімейна та особиста молитва зазвичай більше знані і практиковані, натомість подружні пари моляться разом набагато рідше. Варто пам’ятати, що Таїнство подружжя освячує все, що подружжя робить разом. Це ще один із «каналів», якими в нашому домі може діяти Божа благодать. Навіть більше: Таїнство подружжя — єдине, якого Церква не уділяє молодятам, але вони самі його вділяють одне одному. Цей момент учення Церкви ще сильніше підкреслює, що між ними і разом із ними діє сам Бог. Так довго, як подружжя є подружжям, — вони взаємно щодня звершують Таїнство.
Святий Йоан Павло ІІ у листі «Familiaris consortio» написав, що «через сакраментальний знак взяємна приналежність подружжя є дійсним образом стосунків Христа і Церкви. Отож подружжя — це для Церкви постійне згадування того, що відбулося на Хреста; вони одне для одного і для дітей є свідками спасіння, учасниками якого стали через таїнство».
За цієї нагоди варто також оцінити, як виглядають наші щоденні подружні ритуали, про що вони свідчать, чи є вони видимим знаком того, що Бог діє між нами.
7.Вівтарик, клячник, підставка для Біблії
«У нашому домі Біблію ніхто ніколи не шукав, ані я також ніколи не чув, щоби хтось запитував, де вона лежить. Було відомо, що в дідуся з бабусею на столику, а в нас — на столику біля крісла, в якому вечорами полюбляв сидіти батько», — писав Роман Брандштеттер. Цей спогад письменника про дитинство має своє реальне відображення в домівках деяких віруючих. Вони організовують спеціальний простір для Святого Письма: буває, що навіть спеціальну підставку, або ж просто поличку, призначену тільки для цієї Книги. Варто, мірою змоги, подумати про таке місце і мати Біблію завжди на видноті — не тримати її запилюженою десь поміж книжок. Це заохочення до регулярного читання й молитви, а також свідчення для гостей нашого дому.
Буває також, що, крім спеціально підготовленого місця для Святого Письма, в домі є ще особливе місце для особистої молитви. Дехто докладає сил навіть до приготування свого маленького «вівтарика» — з улюбленим образом, іконою, вервичкою Розарію, свічкою; трапляється, навіть мають там клячник, такий самий, як можна бачити у храмі. Таке місце безсумнівно сприяє зосередженій молитві.
За кілька днів, у неділю 21 січня 2024 р., в Церкві відзначатимуть Неділю Божого слова. Це теж нагадування про важливість молитви Святим Письмом, і не виключно у храмі.
Ідей для помітних знаків віри у домашньому просторі — багато. Однак вони всі мають сенс тільки тоді, коли підготовлені не напоказ, а саме як мотивація для ревної молитви та нагадування собі про те, що Бог при нас присутній постійно, також і вдома.
фінансово.
Щиро дякуємо!
