Короткий гід по способах молитви

Як саме ми можемо представляти Богу прохання, якщо Він уже все знає? Яка молитва — найкраща?

Поділ, викладений нижче, — водночас і «класичний», і досить «умовний». Бо молитва це щось живе: зустріч із самим Життям; і тому її неможливо вкласти в рамки жорсткої класифікації. Варто, однак, згадати різні її види, щоб зорієнтуватися, чи ми не пропускаємо у своєму духовному житті щось важливе.

Вголос, подумки — аби не бездумно

Інколи можна зіткнутися з такими поглядами, що молитва в думках — краща за молитву словами. Я би радив бути обережнішим із такими визначеннями.

Звісно, в молитві не йдеться про те, щоб бездумно повторювати побожні фрази. Але, з другого боку, не всі «піднесені думки» є молитвою. Не раз промовляння молитви вголос або хоч пошепки дозволяє краще зосередитися на її змісті, — особливо ж коли ми втомлені або розсіяні.

Літургія — джерело і вершина молитви

Найповнішою і найдосконалішою формою молитви вочевидь є молитва літургійна, і зокрема — Свята Меса. Це тому, що вона є діянням і ділом Христа-Голови та Його Тіла, тобто Церкви.

Однак цим наші духовні потреби не вичерпуються. Окрім літургії, з якої наша особиста молитва черпає силу й натхнення, ми потребуємо щоденних зустрічей з Господом сам-на-сам, щоб те, чим Він обдарував нас у літургії, могло в нас перебувати і приносити плоди.

Отченаші — нудьга чи класика?

На сьогодні традиційний «набір» молитов ніби відходить на задній план. Нерідко на нього дивляться з жалістю — як на «бурмотіння формулок». Однак це спосіб молитви, на якому виховалися цілі покоління, і в ньому є певна мудрість.

По-перше, він містить своєрідну міні-лекцію про віру «в двох словах», а Церква вже давно відкрила принцип «lex orandi, lex credendi» (дослівно «закон молитви це закон віри», тобто «як молишся — так віруєш»).

По-друге, в житті настають такі моменти, коли нам дуже тяжко знайти слова, якими ми би зуміли виповісти Богу стан свого серця, ба навіть знайти бажання це робити. Й тоді старе добре «Отче наш, Радуйся Маріє» стають немовби поручнями, за які можемо триматися і завдяки ним увійти в молитву.

Відкрити серце — молитва своїм словами

Важливим способом молитви є молитва своїми словами. Важливо, щоб вона була щира. Не про те йдеться, щоби знайти якнайгарніші слова, — але щоб насправді «вилити серце» перед Богом (Пс 62 (61), 9). Щоби стати перед Ним з усією правдою про себе і своє життя, хай би якою та правда була.

Тут можна виділити три види.

Подяка, що розширює серце

Подячна молитва. З неї варто починати. Чому? Бо вона одразу ставить мене у правильній перспективі перед Господом Богом. Я відкриваю, що у стосунках із Ним то Він сам є першим, хто обдаровує, а я — тільки той, кого обдаровують. І ніколи не навпаки.

Це вбереже мене від ставлення до молитви як до «ласки», яку я роблю Богу. Але насамперед, завдяки подяці я відкриваю, що маю за що дякувати! Що все мож життя просто зіткане з доказів любові Бога до мене. А це якнайбільш фундаментальна справа в молитві: повірити в Його любов.

Молитва благальна, або Молитва надії

Кожна Свята Меса починається Актом покути. Це важливо, бо так ми відкриваємо правду про себе. Тож варто, щоб її не забракло і в нашій особистій молитві.

Так Господи Боже. Я грішник. Я знову все зіпсував. Конкретно це і це. Визнаю це перед Тобою не для того, щоб себе розчавити, але тому, що тільки Ти можеш зцілити те, що в мені було поранене. Тільки в Тебе я можу почерпнути надію, що, попри ці мої до болю конкретні падіння, я надалі Твій і переді мною все ще відкрита дорога до дружби з Тобою.

Прохання, які вчать смирення

Звісна річ, Бог знає наші потреби. Недобре, коли наша молитва ними обмежується, бо це може означати, що ми сприймаємо Бога як «автомат» для сповнення наших бажань, а молитовник — як «інструкцію» його осблуговування. Однак і прохань не повинно забракнути в нашій молитві. Як тих, що «серйозні», так і дрібних, цілком «приземлених».

Справжня молитва прохань випливає з віри в те, що все добро, яке я отримую, походить від Бога. З переконання, що Він доброзичливий до мене і насправді про мене піклується. А водночас така молитва будується на визнанні, що Він краще за мене знає, чого я потребую і що насправді принесе мені користь. І Він дасть те, що мені треба, тоді, коли треба.

Прославлення, тобто відкриття Присутності

Молитва прославлення — це щось зовсім інше, ніж подяка. Прославлення провадить мене до відкриття, що Бог завжди присутній у моєму житті. І тоді, коли добре, і тоді, коли все розвалюється. В кожну хвилину і в кожній події.

Прославляючи Бога в усьому, з чим я стикаюся і чого зазнаю, я починаю помічати, що я дослівно огорнений, охоплений Його присутністю. Що все моє життя — у Ньому, в Його руках. Що воно завжди там було і завжди буде.

Це непересічний досвід — могти сказати Богу: прославляю Тебе, Боже, у моїй сім’ї, в моїй праці, в моїй хворобі, у моїх успіхах. Ти є! Ти є в усьому! А я — хай би що зі мною відбувалося — завжди біля Тебе!

Адорація і споглядання (контемпляція): насититись Присутністю

Я не буду тут їх розрізняти. Коротко скажу, що в обох цих способах молитви йдеться про те, щоб уже більше зосередитися не на собі, а на Ньому самому. На Його присутності. Не займатися нічим іншим.

З другого боку, не треба надмірно перейматися тим, що наші думки «втікатимуть» до інших різних видів молитви, або взагалі розсіються. Важливо старатися знову і знову повертатися своєю присутністю до Нього.

Це така молитва, яка каже Богові: це Ти, Ти — найважливіший! Хоча мене розсіює і відволікає купа справ, я хочу прагнути Тебе самого передусім. Це п’ять хвилин, чи п’ятнадцять, чи година, які я вирвав із потоку свого дня і хочу їх провести тільки з Тобою. Бути тільки для Тебе. А Ти зроби  з цим часом і зі мною, що забажаєш. Це Твій час і я — Твій!

Особливу цінність вочевидь має адорація Ісуса, присутнього у Пресвятих Дарах. Де ще Його можна «мати» більше і певніше?

Медитація — «просякнення» Богом

Це вид молитви, який особливим чином включає наш інтелект, але на ньому не зупиняється. Найкраще зробити предметом медитації якийсь фрагмент Божого Слова (довший чи корошший, одну сцену чи навіть один стих). Поволі в нього заглиблюватися, старатися зрозуміти — що це Слово каже мені сьогодні про мене самого, про моє життя? До чого воно мене запрошує? Отож починаємо ми з інтелектуальної рефлексії над Словом, але потім переходимо до живих стосунків із Ним, до зустрічі, яка надихає нашу волю.

Чи можливо молитись безперервно?

Це тема для окремої статті. Способів «молитися неустанно» — багато. Звісно, не йдеться про те, щоб уже нічим більше у житті не займатися, — але щоб відкрити, що молитва може нас супроводжувати в кожну мить дня. Розарій, коронка, Ісусова молитва — чому б не заповнити ними так звані «паузи» між домом і школою, роботою, іншими справами?

Молитва, поки застряг у корку, або в транспорті, замість бездумного туплення в шибку, чи, тим більше, в екран смартфона? Молитва, ритм якої мене заколисує, коли я вже ліг у ліжко?

Є дуже стара, перевірена практика «коротких зітхань», повторюваних багато разів протягом дня. «Короткі зітхання» — це короткі молитовні заклик або слова зі Святого Письма, до яких я повертаюся раз по раз. Це такий «привіт», переказаний у небо: пам’ятаю! Знаю, що Ти є! «Пам’ять про Бога» — так сформулював принцип монашого життя св. Бенедикт у своєму славнозвісному Уставі. Наскільки інакше виглядало би моє життя, якби я просто постійно пам’ятав про Бога?

То яка молитва найкраща?

Кожна молитва — найкраща. Молитва хороша тоді, коли вона є. Важливо шукати в ній більше Бога, ніж себе, але себе не втрачаючи. Щоб вона справді вела мене на Зустріч. Залежно від погоди, настрою, налаштувань, ступеня змученості — легше буде молитися чи таким, чи іншим способом.

Якщо я обмежуюся тільки якимось одним способом — це може бути сигнал, що в молитві я шукаю більше задоволення для себе (інтелектуального чи емоційного), аніж справжньої зустрічі з Богом. Єдиний пріоритет — це літургійна молитва, з описаних вище причин.

«Згаяти час» для Бога

Цікаву думку висловив архієпископ Гжегож Рись, який сказав, що справжня молитва починається тоді, коли починаєш «марнувати час» для Бога. Коли не «вділяєш» Йому рештки свого часу після всіх важливих справ, а входиш у молитву (присвячуєш, жертвуєш час) саме з такою готовністю: чи я побачу ефект цього, чи не побачу, чи я щось відчую, чи ні, — неважливо. Важливим є Ти, Боже. А я знаю, що немає більш плідних і цінних для мене хвилин, аніж ті, що проведені з Тобою.

Переклад CREDO за: о. Міхал Любовицький, Aleteia