Що відчував Варавва?

Роздуми над Словом Божим на Велику П’ятницю

Варавва був небезпечним злочинцем, та Пилат під крики натовпу звільняє його, а замість нього посилає на хрест Ісуса. Більше про Варавву ми нічого не знаємо. Майже не викликає сумнівів, що його звільнили відразу ж і він змішався з натовпом. Не буде чимось неймовірним уявити, що він подався з усіма на Голгофу, щоб бути присутнім при страті. Там він бачить двох розбійників, яких, можливо, навіть упізнає. А ось третій — зовсім не подібний до них. Що думає і що переживає Варавва, дивлячись на агонію Того, хто прийняв смерть замість нього? Ми не знаємо: все залежить від того, скільки людяності залишилось у серці Варавви.

А що  переживаємо ми, слухаючи сьогодні оповідання про Страсті Христові? Усі ми по суті в тій самій ситуації, що й Варавва. Ні, звичайно, не всі ми розбійники і вбивці. Та всі ми грішники, усі мали б відповідати перед судом справедливого Бога, на всіх чекала б заслужена кара. Але цю кару добровільно бере на себе наш Спаситель. За нас, за мене Він іде на хрест.

Не можна нині пройти з байдужістю біля Ісусового хреста, так, ніби це мене не стосується. Навпаки: підійдімо ближче на Голгофу, до хреста посередині. Той, хто на ньому висить, помирає за нас. Він вартий нашої вдячності й любові.