Зустрічаючись зі світом культури Екваторіальної Ґвінеї під час інавгурації нового кампуса Національного університету, Лев XIV поділився думками про стосунки між вірою та розумом.
Папа наголосив, що перешкодою в шуканні істини є спокуса підпорядковувати дійсність своїм уявленням. Хрест натомість зцілює людське прагнення пізнання, пише Vatican News.
«Відкриття університетського осередку — це більше ніж адміністративний акт; це виходить за межі простого розширення інфраструктури та навчальних приміщень. Ця інавгурація — жест довіри до людини: підтвердження того, що варто й надалі робити ставку на формування нових поколінь і на те завдання — настільки ж вимогливе, як і благородне, — яке полягає в шуканні істини та використанні знань на служіння спільному благу», — сказав Святіший Отець, розпочинаючи промову до представників світу культури Екваторіальної Ґвінеї.
Зустріч відбулась у вівторок 21 квітня 2026 року в пообідній час, у новозбудованому академічному містечку Національного університету Екваторіальної Ґвінеї, названому на честь Лева XIV, та збіглася з його інавгурацією. Дякуючи за цей «жест ввічливості», Папа зазначив, що така честь «виходить за межі особи й радше посилається на цінності, які ми хочемо разом передавати». За його словами, відкриття освітнього осередку має значення, що виходить за матеріальні межі, адже йдеться про відкриття «простору для надії, зустрічі та прогресу».
Коріння і плоди
«Кожне справжнє освітнє починання», сказав Папа, має зростати не лише як структура, «але й як живий організм». У цьому контексті він вказав на сейбу — національне дерево, яке може послужити промовистим символом. «Дерево, — сказав він, — пускає глибоке коріння, терпеливо й рішуче зростає вгору та містить у собі плідність, яка існує не заради себе самої». Тож у своїй величі дерево є «притчею того, чим покликана бути університетська інституція» — тобто «дійсністю, міцно вкоріненою у серйозному ставленні до навчання, у живій пам’яті народу та у витривалому пошуку істини».
Дерево сейба — символ Екваторіальної Гвінеї
Дерево пізнання
За словами Святішого Отця, через символізм деяких біблійних дерев можна простежити історію людини. Він вказав на те, що в Едемі, як розповідає Книга Буття, поряд із деревом життя було дерево пізнання добра і зла, плід якого Бог наказав не споживати. «Слід підкреслити, що не йдеться про засудження знання як такого, нібито віра боїться розуму чи з підозрою ставиться до прагнення знань. Людина отримала здатність пізнавати, називати, розрізняти, дивуватися світу та розмірковувати над його сенсом», — уточнив Лев XIV. Проблема не в пізнанні, а у викривлені розуму, «який вже більше не старається відповідати дійсності, а хоче підлаштовувати її до своїх мірок, судити про неї з огляду на вигоду тих, хто претендує на знання».
Таке пізнання «перестає бути відкритістю і стає володінням», і замість дороги до мудрості перетворюється на «гордовите ствердження самодостатності», відкриваючи шлях аж до проявів нелюдяності.
Дерево спасіння
Однак біблійна історія не вичерпується на цьому дереві. Християнська традиція споглядає на інше дерево — хресне: «не як на заперечення людського розуму», але як на знак «його відкуплення», вказав Папа.
«Якщо в Книзі Буття з’являється спокуса знання, відокремленого від істини й добра, то на хресті, навпаки, відкривається істина, яка — далеко не нав’язуючи своє домінування — дарує себе з любові та підносить людину до гідності, з якою вона була замислена від самого початку. Там людина отримує запрошення дозволити, щоб її прагнення до пізнання було зцілене: щоб вона знову відкрила, що істину не можна фабрикувати, нею не можна маніпулювати і нею не володіють як трофеєм; але її приймають, смиренно шукають і відповідально застосовують», — сказав Папа.
У християнській перспективі Христос не є втечею від інтелектуальних зусиль — так ніби віра починається там, де зупиняється розум. У Христі «являє себе глибока гармонія між істиною, розумом і свободою».
Пізнавати означає відкритися
«Істина постає як реальність, що випереджає людину, кличе її та закликає вийти з замкнутості в собі, а тому можна шукати її з довірою. Віра, далека від того, щоби припиняти цей пошук, очищає його від самодостатності й відкриває до тієї повноти, до якої прагне розум, навіть якщо він не може осягнути її повністю», — вів далі Лев XIV. Дерево хреста, таким чином, любов до знання повертає до його первісного витоку. Воно навчає нас, що «пізнавати означає відкритися на дійсність, приймати її сенс і берегти таємницю».
Якість плоду
В цьому світлі Папа знову повернувся до метафори дерева: замало того, щоб дерево принесло плід; важливою є його якість. Таким чином, «мірилом університету є якість студентів», а не кількість здобутих дипломів чи розширення структур. І це є «щирим прагненням Католицької Церкви», яка виражає його у своїх багатовікових зусиллях в освітній сфері.
«Дорогі браття й сестри, тут, у цих стінах, сейба Екваторіальної Гвінеї покликана принести плоди солідарного прогресу, знання, що ушляхетнює і всебічно розвиває людину. Вона покликана пропонувати плоди розуму й чесності, компетентності й мудрості, видатних здібностей і служіння. Якщо тут будуть формуватися покоління чоловіків і жінок, глибоко сформованих істиною і здатних перетворити своє існування на дар для інших, тоді сейба і надалі височітиме як промовистий символ: вкорінена в найкращому, що є на цій землі, піднесена шляхетністю знання і родюча плодами, здатними вшанувати Екваторіальну Гвінею та збагатити весь людський рід», — підсумував Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
