Християнство в цій крихітній країні пережило період переслідувань, коли попередній президент, який надав собі титул Великого Чаклуна, змусив Церкву функціонувати без єпископів, вигнав багатьох іноземних місіонерів, заарештував місцевих священників і позакривав католицькі храми та школи.
Зараз, як стверджується, тут панує релігійна свобода — хоча священники, які висловлюють занепокоєння щодо порушень прав людини, потрапляють за ґрати.
Президент Обіанг Нгема Мбасого безперервно очолює державу з 1979 року, найдовше з усіх правителів африканських країн і найдовше з усіх світових глав держав, які не є монархіями. До влади прийшов унаслідок перевороту, коли усунули його дядька, Франсіско Масіяса Нґему. Цей перший після здобуття незалежності президент став одним із найбільш одіозних диктаторів ХХ століття, довів країну до краху і був страчений після того, як племінник влаштував військовий переворот.
Хоча Екваторіальна Гвінея формально є демократичною конституційною республікою, президент Обіанг фактично править як диктатор, порушуючи конституцію та права людини, за що його не раз звинувачували. За даними організації Freedom House, Екваторіальна Гвінея є однією з найгірших країн світу за рівнем громадянських і політичних прав. Корупція процвітає, а прибутки від видобутку нафти й газу збагачують президентську родину, не приносячи користі населенню, яке живе в бідності. Серйозною проблемою є відсутність загального доступу до освіти та охорони здоров’я.
Франсіско Масіас Нґема, “Великий Чаклун”, якого боялися так, що гвінейські солдати відмовились виконувати вирок смерті. Неосвічений (до кінця життя ледве читав по складах), ставленик іспанської влади, яка бачила в ньому слухняну маріонетку. Здобувши владу, почав війну, вигнав з країни всіх іспанців і розпочав гоніння на Католицьку Церкву, підтримуючи племінні вірування і чаклунство. Виявляв симпатії до країн соцтабору, обірвав зв’язки з Заходом, влаштував культ особистості, державні пости роздав родичам, зрештою став відомий як “той, хто проїв казну цілої країни”.
Джерело: Вікіпедія
Добру новину про Спасителя у Гвінею принесли місіонери, насамперед єзуїти і кларетини. На сьогодні віру Католицької Церкви тут сповідують 75% мешканців. Церква Гвінеї становить одну провінцію, вона ж архідієцезія Малабо і водночас — митрополія. Крім архідієцезії Малабо, є чотири дієцезії: Бата, Ебебіїн, Монґомо і Евінайонґ, які охоплюють і материкову частину держави, і острови. Нинішня архідієцезія веде свою історію від 10 жовтня 1855 року, коли Ватикан установив Апостольський вікаріат Аннобон, Коріско і Фернандо По. Загалом налічується 99 парафій і 568 душпастирських осередків. За отару Господню відповідають 6 єпископів, 172 дієцезіяльні священники і 93 монахи. Також тутешня Церква має 3 постійних дияконів, 28 монахів-братів, 169 монахинь і 19 мирян-місіонерів, яких підтримує «армія» із 790 катехитів, які становлять основу місцевого душпастирства. На одного священника в Екваторіальній Гвінеї припадає в середньому 4709 вірних.
Церква у цій країні провадить 120 навчальних закладів, у яких навчається майже 26.000 дітей та молоді — від дошкільнят до студентів університетів. Великою повагою користуються місіонерські медичні клініки (9), будинки для людей з інвалідністю (3) та церковні дитячі будинки (6). Також Церква провадить лепрозорій (заклад для хворих на проказу).
Папа Лев XIV проведе в Екваторіальній Гвінеї дві доби (49 годин за планом). Раніше цю країну відвідував Йоан Павло ІІ, але це було десятиліття тому, 1982 року, і «в пам’яті залишились тільки уривки», каже координатор нинішньої папської подорожі о.Іносенсіо Мойсес.
«Тепер, через 44 роки, в нашій країні, де католики становлять три чверті населення, ми можемо знову прожити візит Папи», — каже координатор. «У гімні, який ми написали з цієї нагоди, його паломництво назване причиною радості та надії на краще майбутнє».
У країні багато сімей переживають труднощі, не бракує гострих соціальних конфліктів, є багато ненависті — але й надії: «Тому ми глибоко віримо, що цей папський візит принесе нам оптимізм, єдність і зміцнить нашу віру».
За словами о.Мойсеса, Церква в Екваторіальній Гвінеї сильно змінилася з часів паломництва Йоана Павла II. Євангелізацію переважно проводили кларетини. Сьогодні тут є численні релігійні спільноти й дієцезіяльне духовенство. «Це справді наша помісна Церква. Кількість іноземних місіонерів зменшується з кожним днем. А той факт, що наші дієцезії очолюють єпископи, які народилися тут, доводить, що ми є зрілою Церквою», — додає священник.
Переклад CREDO за: КАІ, Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
