Свята Франциска

Римо-катол.: 9 березня (довільний спомин; під час Великого Посту — додатковий спомин)

Свята Франциска Римлянка, Франческа ді Понціані, могла би стати помічницею сьогоднішній Церкві у вирішенні сучасних клопотів — наприклад, із лефевристами. Можливо, варто було б до неї молитися в особливий спосіб…

Вона народилася 1384 року в патриціанській родині, була родичкою князів Орсіні й Савеллі. З дитинства побожна, вона хотіла присвятити себе Богові у чернецтві, але батьки віддали її заміж. Про її сімейне життя якось поговоримо іншим разом, а от життя вірою було настільки важливе для Церкви, що її канонізація стала однією з тих двох, які здійснив Папа Павло V (тільки дві канонізації — Франциски і Карла Борромео).

Побожна і заможна дружина й мати, Франциска опікувалася домом і не забувала про бідних та хворих, причому не тільки як «одна з добродійок». Бідняки Рима називали її святою, а інші побожні пані вчилися в неї діяльного милосердя. Допомогу бідним і хворим вона несла і тоді, коли її власний дім було зруйновано та пограбовано, а потім вибухнула епідемія холери (1413-1414).

Але не тільки холера мучила тоді Рим, Європу і Церкву. Франциска жила в часи, коли на папський трон було троє претендентів, і славні роди Європи, доми, цілі міста й князівські володіння підтримували кожен свого Папу. Під час одного з тодішніх «з’ясувань», хто правий, а хто правіший, і рознесли дім Понціані, які підтримували Папу Григорія ХІІ (1406-1415). Він виїхав 1407 року до Авіньйона на перемовини з антипапою Бенедиктом ХІІІ. То був час Великої схизми… У Римі за відсутності Папи спалахнули заворушення, чоловік Франциски дістав важке поранення. Неаполітанський король Владислав навів лад у Вічному місті, але він був проти будь-якого примирення Григорія ХІІ з антипапою, що ускладнило життя Лоренцо Понціані, чоловіка Франциски, і навіть призвело до його арешту. Двоє менших дітей Понціані померли в молодому віці, а старший син під час чергового етапу боротьби за тіару став заручником короля. Франциска робила те єдине, що могла: молилася днями й ночами. Вона була така важлива для Бога, що отримала багато духовних дарів, одним із яких був дар бачити свого ангела-хранителя. Їй це було дуже потрібно, бо сатана нападав на її життя і душу з великими муками. У найважчий час, залишившись повністю сама, Франциска отримала видіння пекла…

А потім Господь припинив і холеру, і схизму. До Франциски повернувся чоловік, і вони удвох вирішили жити в чистоті. Вона заснувала товариство жінок, присвячених Богові в дусі св.Бенедикта, — Облаток Бенедиктинок гори Єлеонської, оселилася при храмі Санта Марія Нова (біля Колізею), і там померла 1440 року.

В іконографії представлена в чорному габіті й білому вельоні, поруч із нею — ангел. Її атрибутами також є розгорнута книга або ослик — символ витривалості, терпеливості та здорового глузду.

Храм св.Франциски, Рим