Після кожної ночі настає поранок

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю у Великодній октаві

Апостоли повертаються до Галілеї, де кожен закуток, мабуть, нагадував їм, що ще так недавно вони тут ходили з Ісусом… Вони навіть повертаються до вилову риби — до тієї праці, якою жили до зустрічі з Ісусом. Але це повернення в минуле є безплідним: вони нічого не зловили. Ніч, марна праця, Ісуса більше нема. І тоді, о ранковій порі коли сходить сонце, з’являється Незнайомець і просить ще раз закинути сіті. Вони слухаються і результат перевершує всі сподівання. Лише тоді розпізнають: «Це Господь!»

Після кожної ночі настає поранок. Навіть на хресті час темряви був обмеженим. Є Сонце, що сходить серед темряви й марних, безплідних зусиль. Об’являється так звичайно й укрито, приходить, щоб дати своїм учням сніданок і знову скерувати на той самий шлях, на який покликав їх кілька років тому: бути рибалками людей, а не риб. Навіть якщо до цього вони були не найкращими учнями, Симон Петро також.

Воскреслий Господи, котрий завжди приходиш після ночі, щоби зміцнити своїх учнів і вивести на правильну дорогу життя! Поклади край всім духовним морокам, які можуть виснажувати душі Твоїх учнів. Дай нашим зусиллям Твоє благословення, щоб вони приносили плід. Навчи розпізнавати Тебе у простих речах щоденного життя.