Квітень збігається з прекрасною порою Великодня і триває у повному розквіті слави Воскресіння. З якими би труднощами ми не стикалися в особистому житті, пам’ятаймо, що квітень — це місяць, присвячений Пресвятій Євхаристії.
Це має дати нам духовний поштовх. Зрештою, Катехизм Католицької Церкви вчить нас, що Євхаристія — джерело і вершина християнського життя.
Тож погляньмо на квітень як на вінець нашого року, розпал великодньої радості. Через що би ми не проходили — радощі, труднощі, духовну сухість — місяць Пресвятої Євхаристії дасть нам необхідний заряд, якщо ми складемо свої наміри перед Господом у Євхаристії та присвятимо Йому свій місяць.
Святий Франсішку Марту — це святий, який може навчити нас спілкуванню з Євхаристійним Господом із любов’ю та довірою. Хоча його літургійний спомин — 20 лютого, разом із сестрою Жасінтою, 4 квітня — це день його смерті, а отже, день його народження для Неба.
Хоча він помер десятирічною дитиною, його вплив на нас триває. Маленький хлопчик з трійці фатімських пастушків мав надзвичайно глибоку як на свій вік відданість Господу. Він навчає нас, що людина, незалежно від її віку чи стану, ніколи не буває надто малою для того, щоб наближати душі до Бога.
Прекрасне серце
Святий Франсішку був пастушком з багатодітної родини. Він був симпатичним, мав глибокий погляд і сильну, серйозну вдачу. Оскільки фатімські діти виглядають на фото дуже серйозними, їх жартома називають покровителями дітей, які відмовляються посміхатися фотографам, і це дуже мило.
Але якщо ми візьмемо до уваги, що ці троє маленьких дітей мали буквальне видіння пекла (яке невблаганно змінило їх і змусило подорослішати) і відчували важкий тягар відповідальності — шанувати Марію, втішати Ісуса і спасати душі — вирази їхніх облич стають символічнішими. Їхнє невинне дитинство перетворилося на місію великих святих. Їхні обличчя не похмурі, а радше сповнені відповідальності, серйозності та цілеспрямованості. Вони можуть навчити нас, як жити для Бога і Пресвятої Матері.
Маленький Франсішку іноді бував пустотливим, але мав шляхетне серце. Одного разу він віддав усі свої гроші — дрібну копійчину — щоб викупити пташку у хлопця, який її зловив, і замість того, щоб лишити її собі, випустив її на волю. Він грав на очеретяній сопілці, а його улюбленою річчю була хустинка з зображенням Богоматері. Якось він просто віддав її нападнику, який збирався побити Франсішку і забрати хустинку силою.
Розрада Ісуса
Хоча Франсішку, на відміну від дівчат, ніколи не чув слів Богоматері, він Її бачив. Богородиця сказала Лусії, що Франсішку піде на небо, якщо буде молитися багато Розаріїв. Це має бути мотивацією для кожного з нас!
Франсішку поставився до цієї настанови дуже-дуже серйозно. Він справді постійно молився Розарій, а також часто пропускав школу, щоб піти до храму і помолитися Ісусові у Пресвятих Дарах. Він не був амбітним за земними уявленнями, однак з небесного погляду з розстановкою пріоритетів у нього було все добре.
Франсішку мав велику побожність до нашого Євхаристійного Господа і годинами втішав Ісуса у Пресвятому Таїнстві.
Маленький святий помер від іспанського грипу наступного дня після свого першого Причастя. Він дуже хотів якнайшвидше потрапити на небо, тож виявляв велику мужність і навіть радість перед обличчям смерті. Його сестра Жасінта померла через рік після нього.
Лусія попросила Франсішку передати на небо цілу купу її молитовних намірів. Він відповів: «Ти краще попроси Жасінту, бо я боюся забути. Коли я побачу Ісуса, я просто захочу Його втішити». Навіть у смерті Франсішку хотів передусім розрадити нашого Господа.
«І поганяти їх буде мала дитина…»
Нехай мудрі слова маленького святого спонукають нас більше вшановувати нашого Євхаристійного Господа цього квітня. Ось три цитати святого Франсішку Марту, хлопчика, що за десять років сягнув більшої святості, ніж іншим людям вдається й за сто.
1.«О, Богородице, я молитимуся всі Розарії, яких Ти побажаєш!»
У квітні, місяці Євхаристії, ми покликані витрачати більше часу на щоденну Месу (а отже й на сповідь, щоби приймати Святе Причастя у стані благодаті) і на євхаристійну адорацію. Молитва Розарію — чудова практика для адорації. Однак, наслідуючи приклад святого Франсішку, можна знайти й інші способи молитися більше Розаріїв… можливо, більше одного на день, як це робило багато святих.
Як це зробити? Наприклад, можна молитися, їдучи у транспорті, під час прогулянки, або навіть у ліжку, коли ми лягаємо спати.
2.«Будьте мужні! Хіба Богородиця не сказала, що нам доведеться багато страждати, щоб відшкодувати численні болісні гріхи, скоєні проти Нашого Господа і Її Непорочного Серця? Ви сумуєте, тоді як можете віддати свої страждання як відшкодування. Ми маємо бути задоволені».
Це чудове нагадування посилено жертвувати всі наші страждання та негаразди Євхаристійному Господу і Пресвятій Богородиці за відшкодування наших та чужих гріхів.
3.«Понад усе я хочу розрадити нашого Господа».
Святий Франсішку продемонстрував найбільше бажання свого серця. Це була та причина, з якої він навіть пропускав школу, щоб побути у храмі! Він розумів те, про що забувають навіть дорослі: наш Господь, джерело нашої розради, має також бачити розраду у нас.
Коли ми молимося за душі в чистилищі, за душі на землі, які ризикують бути втраченими, і за тих, хто найбільше потребує Христового милосердя… коли ми співчуваємо Господу під час Його Страстей або втішаємо Пресвяту Богородицю у Її скорботах, ми, своєю чергою, приносимо розраду Пресвятому Серцю Христа. Це неймовірно важливо — і неймовірно прекрасно! «І поганяти їх буде мала дитина» (Іс 11, 6).
Переклад CREDO за: Аннабель Мослі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
