Ратцінґер: таємниця Благовіщення — це таємниця благодаті

Таємниця Благовіщення Марії — це не просто таємниця тиші. Понад усе, це таємниця благодаті.

Варто запитати себе: чому Христос справді захотів народитися від незайманої дівчини? Безумовно, Він міг народитися у звичайному шлюбі. Це не вплинуло би на Його Божественне Синівство, незалежне від Його непорочного народження; воно так само могло бути поєднане з іншим видом народження. Тут не йдеться про приниження шлюбу чи шлюбних стосунків; це також не питання кращого захисту Божественного Синівства. Чому тоді?

Ми знаходимо відповідь, коли відкриваємо Старий Завіт і бачимо підготовку до таємниці Марії на кожному важливому етапі історії спасіння. Вона починається з Сарри, матері Ісаака, яка була безплідною, але вже літньою, не маючи сили давати життя, завдяки Божій силі стала матір’ю Ісаака, а також вибраного народу. 

Цей процес триває з Анною, матір’ю Самуїла, яка також була безплідною, але зрештою народила; з матір’ю Самсона, з Єлизаветою, матір’ю Йоана Хрестителя. Сенс усіх цих подій однаковий: спасіння приходить не від людей та їхніх сил, а виключно від Бога — від дії Його благодаті.

Благовіщення Марії відбувається у незначному містечку в напівязичницькій Галілеї. Вся ця сцена була незвичайною з єврейського погляду. Але Бог відкриває себе, де і кому хоче. Так починається новий шлях, у центрі якого стоїть уже не храм, а простота Ісуса Христа. Тепер Він є правдивим храмом, наметом зібрання.

Привітання Марії (Лк 1, 28-32) подібне до тексту з пророка Софонії: «Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля — Господь — посеред тебе: не будеш більш боятись лиха» (Соф 3, 14-15). Марія є донькою Сіону, до якої звертаються, закликаючи «радіти» від усвідомлення, що до Неї приходить Господь. Її страх зник, оскільки Господь поряд, щоб спасти Її. Теолог Рене Лорентен робить дуже гарне зауваження щодо цього тексту: «…Як це часто трапляється, слово Боже виявляється гірчичним зерном… Зрозуміло, чому Марія була так налякана цим повідомленням. Її страх походить не від нерозуміння і не від того щирого занепокоєння, до якого дехто хоче його звести. Він походить від трепету цієї зустрічі з Богом, тієї безмірної радості, яка може змусити тремтіти й найзапекліші натури».

Зі звернення до ангела випливає основний мотив портрету Марії за євангелістом Лукою: Вона є справжньою особою Сіону, на яку сподівалися протягом усіх потрясінь історії. Вона є справжнім Ізраїлем, у якому Старий і Новий Завіт, Ізраїль і Церква є неподільно єдиними. Вона є «народом Божим», який приносить плід завдяки силі Божої благодаті.

Марійна побожність, яка долає всі негаразди, — це захват і радість від правдивого, незнищенного Ізраїлю; це блаженне входження в радість Magnificat і, таким чином, це хвала тому, кому дочка Сіону завдячує всією собою, і кого народжує Вона — справжній, нетлінний, незнищенний Ковчег Завіту.

Переклад CREDO за: Йозеф Ратцінґер, Catholic World Report