Відчутний спад дітонародження і збільшення тривалості життя — два ці явища опинилися в центрі досліджень щодо майбутнього сім’ї.
Дослідження проводились у різних університетських осередках в Італії, США, Німеччині, Аргентині й Нідерландах. Із них випливає, що до 2095 року кількість кровних родичів зменшиться в родинах у середньому на 40%, а їхній середній вік серйозно зросте, пише Vatican News.
Дослідження показують, як структура сім’ї змінювалася в усьому світі відповідно до демографічних прогнозів. Університет у Вашингтоні прогнозує, що протягом найближчих чотирьох десятиліть 97% країн світу матимуть показник народжуваності нижчим, ніж це необхідно для стабільної популяції (2,1 дитини). Це означає, що середній вік людей на землі найближчими роками серйозно, майже драматично збільшиться: молоді ставатиме щораз менше, а глобальна популяція з певного моменту почне стрімко спадати з демографічних причин. Разючою ілюстрацією до цього наведено становище нинішньої Італії.
Науковці підкреслюють, що змінюються структури сім’ї та кровних зв’язків. Брати/сестри або кузени в майбутньому стануть щораз рідшим явищем кровного зв’язку; сімейні групи зменшуватимуться, втрачаючи своє «горизонтальне» поширення, але подовжуючись «вертикально», в єднанні кількох і більше поколінь із дуже великою віковою різницею. Дослідники з Амстердама називають це прогнозоване явище поняттям «розрідження сімейної мережі». На практиці це означатиме, що в людей буде менше родичів, від яких вони би могли очікувати підтримки в ключові моменти свого життя. У цифровому вираженні поблизькі зміни виражаються так: якщо в середині ХХ століття (1950) жінка 56‑річного віку мала більш ніж 41 родича, то до 2050 року вона матиме їх щонайбільше 25.
Також відзначено якісний аспект цієї зміни: якщо народжується щораз менше дітей, то переважно вони залишаються єдиною дитиною в сім’ї; вік жінки з першими пологами зростає, а тривалість життя подовжується. Тож очевидно, що дитина, яка приходить на світ, у певний момент життя може опинитися зі старими батьками і ще старшими дідусями/бабусями, цілком можливо — зі ще старшими прадідами, і при цьому без рідних чи двоюрідних братів і сестер, із якими могла би розділити турботу про цю сім’ю.
Демографічні зміни, що насуваються, залишають відкритим питання, а хто опікуватиметься суспільством, яке живе щораз довше і стає щораз старшим.