Світло для нашої душі

Роздуми над Словом Божим на середу IV тижня Великодня

Я є світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався у темряві. (Йн 12, 46)

Все живе потребує світла. Можна заперечити, що у світі існують певні організми, які можуть жити без світла. Але так чи інакше, якби світла взагалі б не було, то не було б також і життя цих організмів…

Якщо для біологічного життя світло є основою, то подібно і духовне життя повинно мати своє джерело. Душа живе істиною. Як квітка повертається за сонцем так, можна сказати, і дух людини шукає істини. Невипадково люди так горнулися до Ісуса Христа: адже Він дійсно відповідав і надалі відповідає на закладене в людському духові прагнення духовного світла — правди. Тут не йдеться про розкриття якихось таємниць політики чи технологій: йдеться про істину, яка стосується існування людини, її походження і мети; про життя після смерті та взагалі вічне життя, правду про Бога і духовний світ. Тобто — про всі ті істини, які ми називаємо Божим Об’явленням. Найбільше ж людина прагне пізнати саме джерело правди — Бога.

Ми, поки живемо на землі, не можемо пізнати цієї правди інакше як тільки через віру. Всі ці істини, які ми називаємо Божим Об’явленням, вже об’явлені та передані Церкві в написаному Слові Божому й Апостольській Традиції, які завдяки дару Святого Духа може правдиво пояснювати Вчительський Уряд Церкви. Ми не можемо перевірити ці істини, але можемо прийняти їх вірою. Віра дійсно є «запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр 11, 1).