Дослідники із Загребського університету під керівництвом доктора Інес Скелац вирішили перевірити, наскільки ефективнішим стане штучний інтелект, навчений на богословських текстах. Ключовим «навчальним матеріалом» вони обрали збірку текстів Йозефа Ратцінґера.
Інес Скелац та її колега Бруно Банеллі представили результати цього експерименту на міжнародній конференції «ШІ, філософія та релігія», що відбулася 13 травня 2024 року на філософському факультеті Варшавського університету.
«Нашою метою було натренувати велику мовну модель (large language model, LLM), щоб вона могла розпізнавати аргументаційну структуру в католицьких богословських текстах, а також оцінювати зв’язність, логічну правильність, авторитетність джерел, правовірність і богословську глибину аргументації», — зазначила доктор Скелац. На цьому етапі її команді вдалося натренувати модель, яка успішно досліджує перші три аспекти теологічної аргументації.
Дослідниця зазначила: навчання мовної моделі — тобто виду штучного інтелекту, що здатний використовувати природну мову, — проходило в кілька етапів. Було використано передову і доступну на сьогодні для кожного модель Llama3, створену на замовлення корпорації Meta. На першому етапі мовну модель застосували до Катехізису Католицької Церкви, документів Вселенських Соборів і текстів Отців Церкви. «Метою було дозволити моделі розвинути сильне, послідовне розуміння теологічного дискурсу», — пояснила д‑р Скелац.
Ішлося, серед іншого, про те, щоб модель могла розрізнити, коли аргументація ґрунтується на вірі, а коли — на емпіричному міркуванні чи логічній дедукції. Треба було взяти до уваги, що «інтерпретація може залежати від контексту, історичного тла чи теологічного погляду». Модель «має бачити ці відмінності, щоб не спрощувати і не спотворювати інтерпретацію», — зазначила дослідниця. Також, незважаючи на складність проблем, які неможливо перевірити емпірично, як у випадку з доказами існування Бога, модель має «розрізнити, що є аксіомою, а що — елементом доктрини». Крім того, до навчального матеріалу хорватські дослідники включили тексти, що містять елементи переконання, такі як проповіді та пастирські листи, — щоб модель могла розпізнавати різні способи використання мови, включно зі звертанням до емоцій.
Наступним кроком було насичення моделі різноманітним, але впорядкованим і термінологічно узгодженим набором теологічних тверджень. Для цього потрібно було обрати одного автора.
«Ми обрали Йозефа Ратцінґера з кількох причин, — сказала доктор Скелац. — Він був прекрасним теологом, філософом і логіком. Також він відзначався широкими академічними знаннями». Крім того, «як папа він мав великий авторитет у Католицькій Церкві». Важливою перевагою, на яку дослідниця звернула увагу, є те, що Папа Ратцінґер писав богословські тексти в різних стилях: наукові книги, есеї, проповіді та енцикліки. «Різноплановий набір текстів допомагає моделі дізнатися про різні стилі й контексти теологічної аргументації», — пояснила дослідниця з Загреба.
Крім того, Йозеф Ратцінґер «відомий своєю чіткою та впорядкованою аргументацією, логічною послідовністю і якістю в тому, коли йдеться про переконливість». Інес Скелац нагадала, що він був автором підручника з логіки для теологів, і зазначила: «Важливою особливістю його стилю є діалектичний вимір: постановка запитань і формулювання відповідей». Дослідники також відзначили додаткову важливу особливість цієї аргументації, корисну з погляду теологічної підготовки: послідовне й часте використання Ратцінгером аргументів авторитету та аргументів прикладу. Для дослідницької групи із Загреба не останнім за значущістю фактором було те, що більшість текстів Ратцінґера оцифровані й викладені в мережу для загального доступу.
У підсумку дослідники отримали лінгвістичну модель, яка точно аналізує теологічну аргументацію. Приклад такого аналізу представив член команди, вчений-комп’ютерник Бруно Банеллі. Він виступив із доктором Скелац на конференції у Варшаві, використовуючи комп’ютер із потужною оперативною пам’яттю. Модель успішно проаналізувала богословське твердження, точно визначивши передумови та висновки, а також обговоривши використані у твердженні аргументаційні стратегії.
Інес Скелац і Бруно Банеллі представили результати експерименту англійською мовою в межах виступу під назвою: «Багатовимірна мовна модель для аргументації в теологічних текстах». На конференції зустрілися вчені з Польщі, Хорватії, Туреччини, Індії та США. Решта спікерів розглядали, серед іншого, такі питання: чи може ШІ бути учасником діалогу; буде кращим припустити, що він є суб’єктом моралі, чи ні; чи можна говорити про його свідомість? Доповідачі показали, як формулювати запити до чат-ботів, щоб вони належним чином опрацювали докази існування Бога, а також як перевірити їхні навички у філософії і теології та яких філософських упереджень від них можна очікувати. Були також виступи про про мусульманський і протестантський погляди на створення штучного інтелекту.
Фото: Філософський факультет Варшавського університету
фінансово.
Щиро дякуємо!
