Ніхто не має впливу на безліч подій довкола себе, але кожен має вплив на самого себе.
Під час своїх подорожей Італією папа Інокентій ІІІ завітав до бенедиктинського абатства в Суб’яко. Він — папа, який організовував Хрестові походи і був названий «кривавим катом катарів», щиро й до глибини був вражений станом монахів, які там жили. Вони бо займалися буквально всім — окрім того, чим насправді мали займатися.
Очікувалося, що папа закриє монастир, монахів вижене і на їхнє місце запросить нових. Інокентій ІІІ, однак, учинив геть інакше. Він видав буллу і визначив для монахів щорічний дохід із папської скарбниці, а водночас наказав, щоб тепер, коли матеріальне утримання їх гарантовано, вони віддалися молитві й виконанню монашого уставу.
І справді — завдяки цьому монастир ожив.
Хотілось би вигнати все зло з цього світу…
Переважна більшість людей періодично зазнає такого струсу від зіткнення з реальністю. Зіткнення з несправедливістю, недолею, стражданням і агресією викликає природний бунт: зрештою, так же зовсім не повинно бути! Людей зворушують чергові події та випадки. Щоразу складніше зрозуміти так багато всього. Чому страждають невинні діти? Чому неповинні люди голодують? Чому невинуваті гинуть у війнах і замахах? Можна запитувати до безконечності. Хотілось би вигнати все зло з цього світу. Прагнеш гострого меча справедливості.
Коли стіл хитається, то треба схилитися і щось підкласти під ніжку. Такий принцип сповідував у своєму житті один краківський митець. Від початку він був людиною дуже чутливою. Як писав Ципріан Каміль Норвід: «Хто любить, той завжди буває митцем». Той митець виразив порухи свого серця в картинах. Але йому постійно чогось бракувало, він невпинно чогось шукав. Тематика картин ставала дедалі більше релігійною.
Від художника до святого — історія Брата Альберта
Настала, зрештою, мить, коли той художник народився заново. Адам Хмельовський став Братом Альбертом. Помітив довкола бідняків. Побачив в них обличчя Христа. Понад 30 років життя присвятив на служіння тим, які не мали нічого. Його історія зворушує і надихає донині.
Аби зрозуміти, як Брат Альберт подолав таку зміну, треба прослідкувати все його життя. В одній думці можна знайти певний ключ до його особистості: «На мою думку, дурний той, хто має джерело перед носом, а п’є з лійки». Він усе осягав сам. Не любив переробленої і впорядкованої кимсь інформації. Черпав просто з джерела. Боровся з самим собою. Змінив життя багатьох людей і безпритульних із краківських вулиць, бо постійно боровся за те, щоби змінити самого себе. Ось те «щось», що зрозуміли святі. Не маєш впливу на справи довкола себе, але маєш вплив на себе самого. І нічого не вийде змінити, доки не почнеш змінювати себе.
Милосердя — знаряддя зміни
Знаряддям змін є не справедливість, а милосердя. Справедливість лише потім стає їх показником. Інокентій ІІІ помітив, що монахам чогось бракує, і замість покарати їх — допоміг їм. Це принесло численні плоди.
Дуже часто людина вимагає помсти Божої. Хіба ж добрий і люблячий Бог узагалі здатний карати? Існує Кров, яка волає голосніше за кров Авеля (пор. Євр 12,24). Вона волає про милосердя. Якщо людина сама пізнає цілющу міць Божої благодаті і розпочне кропітку боротьбу з самою собою, то вона стане зміною у світі, відповідно до відомої цитати Ганді: «Будь зміною, яку прагнеш побачити у світі».
Правильний напрямок поведінки — це здобувати владу над самим собою, розвивати чесноти і працювати над вадами. Відповідно, йдеться про сповнення покликання до святості — до ставання святим у щоденності буття. Нічого більше не треба. Це просто шлях, яким ідуть до неба. А те, що «побічним наслідком» є гарні й добрі зміни у світі, нікому не повинно заважати… Зрештою, як пише Папа Франциск, світ завжди має користь від того, що в ньому живуть і працюють святі люди.
фінансово.
Щиро дякуємо!
