Бог милосердніший ніж людина

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XV звичайного тижня, рік ІІ

Бог посилає свого пророка Ісаю, аби приготувати царя Юдеї Єзекію до смерті. «Так говорить Господь: упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити» (Іс 38, 1). Цар молиться, й ось Господь ще раз присилає свого пророка: «Піди й промов до Єзекії: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: “Почув Я твою молитву, побачив твої сльози; ось Я додам тобі віку п’ятнадцять років”» (Іс 38, 5). Перше пророцтво не означало смертного вироку для царя: як кожне пророцтво, воно було тільки запрошенням до інтенсивної, довірливої молитви, яка й була вислухана. Знаком, який підтвердив зцілення царя, є наступне чудо — відступлення часу на сонячному годиннику: «“Я заверну тінь сонячного годинника, що спустилася додолу на сонячнім годиннику Ахаза, назад на десять ступнів”. І повернулося сонце на десять ступнів, які воно вже пройшло» (Іс 38, 8).

Коли фарисеї звинувачують учнів Ісуса у порушенні приписів шабату, Ісус говорить їм про Давида, який був голодний і їв хліби принесення з дому Божого, чого не мав права робити, і аргументує: «Коли б ви збагнули, що це значить: “Я милосердя хочу, а не жертви” — то ніколи не осуджували б невинних» (Мт 12, 7). Милосердя щодо голодної людини було важливішим за припис. У паралельному тексті Євангелія від Марка записано такі слова Господа Ісуса: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мк 2, 27). Принцип цей дуже простий, а для фарисеїв він був спокусою.