Покровителька трудоголіків

Ми проклинаємо вир обов’язків, а водночас не вміємо без нього жити…

Марта була сестрою Марії і Лазаря. Всі троє належали до грона Ісусових друзів. У Євангеліях ми її зустрічаємо двічі. У 10 розділі Євангелія від Луки бачимо її під час відвідин Ісуса в їхньому домі. Марія сидить у ногах Ісуса, вона зосереджена і заслухана. Марта вся поглинута працею, забігана, «фахівець з усіх послуг». Вона хоче бути на висоті такого завдання і прийняти цього Гостя найкраще, як лиш може. Певно, на кухні витягнуто найсмачніші рецепти. Вона робить це із найкращими намірами, — але ми відчуваємо, як наростає нервозність. Закінчується це все вибухом: «Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла!»

Звідки нам це знайоме?.. Усе на моїй бідній голові. Я повністю сам(а) з усім. Тоді дістається всім, і найближчим, і навіть гостям, — також і Господу Богу. Чи Богові байдуже до моєї долі, праці, моєї перевтоми? Зрештою, я вже просто не даю ради! Чи хтось нарешті помітить, чи хтось поворушиться, щоб мені допомогти? Слова Марти розкривають її помилку. Це типове визнання трудоголіка, який живе у страху, що не виконає власних планів. «Марто, Марто…» У Біблії таке двократне звертання на ім’я з’являється, коли Бог закликає нас до чогось важливого і вимогливого. «Турбуєшся і непокоїшся про багато». Бог знає наші турботи, бачить нашу перевтому. «А потрібне тільки одне…» — що? — Слухати Бога більше, ніж себе.

Марта в Євангеліях з’являється ще раз — у Йоана. Вона дорікає Ісусові з болем і претензією: «Господи, якби ти тут був, мій брат би не помер». Жаль, безпорадність, розчарування перемішані в ній з вірою. Також і в цій сцені Марта постає жінкою енергійною і прагматичною. То вона каже Ісусові: «Господи, він уже смердить. Лежить же чотири дні в гробі».

Марту сприймають як покровительку домогосподарок і працівників готельної галузі, але так само її можна би визнати покровителькою трудоголіків, яких сьогодні щораз більшає. Ми турбуємося і непокоїмося багато про що. Нас підганяють дзвінки мобілок, не раз і на відпочинку. Ми проклинаємо весь цей хаос — а водночас стаємо від нього залежними. Кричимо, що все на нашій бідній голові, але при цьому хочемо все мати під контролем. Коли ми знайдемо хвилину спокою у відпустці, то… нерідко не знаємо, що з собою робити.

Марто, Марто… допоможи нам віднаходити те, що насправді важливе!

Переклад CREDO за: о. Томаш Яклевич, Wiara