Матір усієї Церкви

Роздуми над Словом Божим на урочистість Бердичівської Матері Божої

Євангеліє сьогоднішньої урочистості нагадує нам про трагічний і одночасно урочистий момент в житті Ісуса і Богородиці. Марія разом з іншими жінками стоїть під хрестом Свого Сина. Вона залишається вірною Богу попри надзвичайний біль, який, як про це пророкував Симеон (див. Лук 2, 35), пронизує Її серце. Що може бути більш болісним для матері ніж дивитися на те, як її дитина вмирає у неї на очах …

Бачимо, що Ісус піклується про подальшу долю своєї Мами: адже жінка в Ізрáїлі, у якої не залишилось дітей і чоловіка, в той час залишалась взагалі без будь-яких засобів існування. Тому Ісус говорить до Йоана, свого улюбленого учня, щоб від нині Вона була його Мамою: «Ось твоя мати!».

Одночасно Ісус говорить до Марії: «Ось твій син!». Що насправді означають ці слова? Вони означають:  всі прояви своєї материнської любові — турботу, ніжність, доброту і сердечність — свідчи цій людині, Йоану.

Жінка, яка втрачає свою дитину, відчуває дуже великий біль не лише через цю втрату, але й через те, що не може реалізувати свою материнську любов. Її серце і почуття стають ніби ампутованими: має силу й енергію любити, але на місці тієї особи, яку вона мала б любити — пустка. Ісус, отже, подвійно турбується про свою Матір: по-перше, щоб Вона мала засоби до існування; по-друге, щоб Вона мала сина. 

Богослови говорять: те, що Ісус Христос доручає Йоану турботу про Його Матір, а Марії — турботу про Йоана, як про свого сина, стосується Материнства Марії відносно всієї Церкви. Марія з моменту смерті Її Сина на хресті турбується про кожну людину, за яку страждав Ісус Христос, аби вона була звільнена з неволі гріха і вічної смерті. Марія співпрацює з Ісусом Христом в справі спасіння кожної людини. Кожен християнин без винятку,  згідно зі своїм станом, покликаний турбуватися про спасіння душі своїх ближніх: своєю молитвою, словом і добрими вчинками. Натомість Марія це робить в досконалий спосіб: адже Господь — завдяки заслузі вірності, яку Вона проявила під хрестом Свого Сина, — влив в Її Непорочне Серце досконалу любов. Вона любить кожного з нас тією любов’ю, якою полюбив нас Її Син. Щоби турбуватися про спасіння ближніх у такий спосіб — так, щоб це подобалося Богу — нам потрібно бути запаленими тією ж самою любов’ю, яка в серці Непорочної Діви палає до людини. І думаю, що тоді цілком логічно просити Пресвяту Богородицю в молитві, щоб в усіх наших справах Вона була поруч з нами.

А той факт, що Марія під Хрестом свого Сина отримала дар Материнства стосовно усього людства, приводить нас до роздумів над тим, що будь-яка любов, яку ми переживаємо, є Божим даром для нас. Тим даром, завдяки якому ми стаємо подібними до Бога. Адже Марія отримала дар любити кожного з нас винятковою материнською любов’ю саме під хрестом Свого Сина.

Хтось може сказати: «Ну що тут важкого — любити?» А в житті ми бачимо, скільки ми самі ставимо своїх «але» якщо йдеться про нашу любов до когось. Марія ж любить кожного без жодних «але». Така повністю безумовна любов є чистим Божим даром. І про дар такої любові кожен з нас, християн, повинен дбати і просити.

Просімо про дар любові подібний до того дару любові, який Марія отримала від Бога. Просімо у Марії, щоб ми могли відчути Її любов, доброту, ніжність, турботу та опіку  сьогодні, тепер, в цю хвилину і в тій ситуації, в якій ми знаходимось. Ми сміливо можемо про це просити — адже Вона насправді наша Мама. Проте намагаймося почути, чого Марія очікує від нас. Послухати про те, що ми можливо занедбали в нашому християнському житті, у вірності нашого Небесному Отцеві. Послухати Її про те, що в нас Її засмучує, щоб відмовитися від цього і наповнити своє серце справжньою радістю, яку хоче дати нам Господь. Приймімо Її у своє життя насправді як свою Маму, і тоді наше життя зміниться!