Берлінський фармацевт, який відмовився продавати таблетку «день після» з огляду на свої релігійні переконання, вийшов із суду виправданим.
Андреас Керстен не погодився прийняти на склад і потім торгувати абортними контрацептивами. Від 2018 року Берлінська фармацевтична палата провадила судовий розгляд проти Керстена, тодішнього власника аптеки «Undine». У 2020 році Берлінський адміністративний суд виправдав Керстена, стверджуючи, що фармацевт мав право керуватися своєю совістю. Фармацевтична палата подала на апеляцію. Але й у 2024‑му році суд підтвердив невинуватість Керстена.
У Німеччині це перший вирок, яким суд підтвердив право людини на свободу совісті.
Вільний… також від роботи
Берлінський адміністративний суд видав вирок, який викликав бурхливі дебати на тему рівноваги між професійними обов’язками та особистими переконаннями у контексті свободи совісті. Другий суд підтвердив виправдання Андреаса Керстена, який послався на свободу совісті, — й цим повністю відкинув апеляцію Фармацевтичної палати, а також поклав на неї сплату коштів за проведений процес.
Ба більше: Керстен, який сам себе визнає «ревним католиком», запропонував клієнтці пролайф-флаєр, а його аптека славилася кампанією проти контрацептивних та ранньоабортних засобів, через що на нього часто нападати лівацькі активісти.
Суд постановив, що Андреас Керстен не є винним у висунутому проти нього обвинуваченні, водночас зазначаючи, що загалом відмова продавати таблетку «день після» не була обґрунтована і що кожний фармацевт повинен виконувати свої професійні обов’язки, в які входить надавання клієнтам легально доступних препаратів. При цьому суддя вказав, що Андреас Керстен, і кожний інший фармацевт, який не може погодитися з продажем певних препаратів з огляду на своє сумління, повинен відмовитися від професії.
«Я відчуваю полегшення, що суд відхилив санкції, яких вимагала проти мене Фармацевтична палата. Я став фармацевтом, щоби зміцнювати здоров’я і навіть рятувати життя. Не можу узгодити продаж т.зв. таблетки ‘день після’ з моїм сумлінням через можливість обірвати людське життя. Суд першої інстанції спочатку погодився з моєю позицією, не знайшовши провини в моїй клаузулі совісті. Але, хоч мене виправдали, я шокований аргументацією, яка загалом заперечує нашу свободу совісті. Тепер фармацевти можуть бути змушувані залишити улюблений фах тільки тому, що залишаються вірними своїм переконанням», — прокоментував Андреас Керстен.
Прецедент
Рішення суду спиралося на чинні закони та норми щодо відповідальності фармацевтів, а ці приписи стверджують, що всі громадяни мають доступ до необхідних ліків і терапії, без дискримінації. Водночас Основний закон Федеративної Республіки Німеччини у ст.4 п.1 каже, що «свобода віросповідання, свобода совісті та свобода релігійних і світоглядних переконань — недоторкані». Окрім того, юридичні конструкції, подібні до «клаузули сумління», у німецькому законодавстві знаходять вираження у законі про уникання і подолання конфліктів, пов’язаних із вагітністю, та законом про захист ембріонів.
Наразі, окрім цієї справи, ще жоден німецький суд не виносив рішення щодо захисту совісті фармацевта; тому це рішення має значущий вплив на долю фармацевтів у цій країні. Відповідно, це рішення є прецедентом і підтверджує можливість посилатися на свободу совісті в Німеччині, попри застереження судді щодо «переваги виконання професійних обов’язків» над совістю.
Примушування людей діяти всупереч їхнім переконанням породжує етичні питання щодо автономії та поваги до совісті.
У різних країнах є різні підходи до збалансування професійних обов’язків та свободи совісті, але в більшості європейських країн існує свобода совісті, відома як «клаузула сумління». Рішення берлінського суду може створити прецедент для подібних справ у майбутньому, вплинувши на те, як суди братимуть до уваги особисті переконання, зокрема під час виконання професійних обов’язків, зазначає Ordo Iuris.
фінансово.
Щиро дякуємо!
