Шкода, що відомі колись по всьому християнському світові твори залишаються для нас переважно незнаними. Шкода не лише тому, що святі, які їх писали, немовби надаремно трудилися (насправді ні). Але шкода, що нерідко ті, хто не знає прокладеного ними шляху, торує свої стежки, наче пробиваючись крізь замети. А шлях, виявляється, вже відомий, прокладений і давно відкритий.
Десь такі відчуття зринають у серці, коли читаєш, наприклад, Альфонса де Ліґуорі, його трактат про те, як ми маємо любити Ісуса, чому ми повинні Його любити, і що насправді просто неможливо Його не любити, бо це не те що недобре — це просто нелогічно!
Наприклад, уже перший розділ його твору Pratica di amar Gesù Cristo називається «Як сильно Ісус Христос заслуговує на те, щоб ми любили Його за любов, яку Він виявив до нас у своїх Страстях». Таких розділів — 17; їхні назви відображають етапи роздумів над любов’ю Бога до нас і нас — до Бога, завершуючись останнім, під цитатою-гаслом «любов усе перемагає»: «Хто любить Ісуса Христа сильною любов’ю, той не перестає любити Його посеред усіх спокус». Кожний розділ цієї духовної книги, окрім теологічних роздумів і душпастирських порад, містить обов’язкове закінчення, фінальну частину, з підзаголовком «Любов і молитви». Бо, справді, в любові до Христа не йдеться про розумування, «з якого саме боку» підходити до теми любові і що про це сказано у Писанні, в Отців, у Вчителів, у пап… В любові до Христа йдеться про те, щоб Його любити. І виражати цю любов зокрема в молитві. Молитва — це спосіб Його любити. Один зі способів, але принаймні найперший і найдоступніший.
«О Боже, мій Творче і мій Відкупителю, Ти створив мене для раю, Ти викупив мене з пекла, щоби привести мене до раю…
Я люблю Тебе, о Любове моєї душі; я люблю Тебе всім своїм серцем; я люблю Тебе більше, ніж себе.
Я бачу, що Ти хочеш, щоб я був спасенний. Дякую Тобі і прошу: допоможи любити Тебе в житті, яке мені ще залишилося тут, щоби потім любити Тебе вічно.
О мій Ісусе, коли ж настане той день, коли я побачу себе вільним від небезпеки знову втратити Тебе!…
О надіє грішників, Маріє, Ти така сильна перед Богом; я покладаюся вельми на Твоє заступництво. Заради любові, яку Ти живиш до Ісуса Христа, допоможи мені і зроби мене святим».
Розлогий твір, із цитатами, роздумами і молитвами, завершується «Коротким підсумком», на який і ми можемо звернути увагу.
«Короткий перелік чеснот, проголошених у Трактаті, що їх повинні практикувати ті, хто любить Ісуса Христа»
1.Треба терпеливо зносити всі труднощі цього життя, немочі, болі, злидні, втрату майна, смерть рідних, образи, переслідування (…) Бог більше задоволений мимовільними умертвіннями, які Він посилає нам, аніж добровільними, до яких ми самі беремося.
2.Під час хвороби треба повністю підкоритися волі Божій — що до вподоби Богові більше, ніж будь-яка інша побожність. Якщо ми не можемо використати наш розум для медитації — дивімося на Розп’яття, жертвуючи Йому наші страждання та єднаючи їх із тими, яких Він зазнав за нас на хресті. І коли отримуємо звістку про смерть — приймімо її з миром та духом жертовності, тобто з бажанням хотіти померти так, щоб догодити Ісусу Христу: ця воля творить заслугу смерті мучеників. (…) Прийняття смерті з цілковитою покорою вартує більше, ніж будь-яка покута. (…)
4.(…) В разі смерті родичів, замість марнувати час на безплідний плач, використаймо його, щоб помолитися за їхні душі, віддаючи Ісусові Христу біль, який ми відчуваємо через їхню втрату.
5.Стараймося зміцнюватися стражданнями і мирно терпіти зневагу та образи. Кожному, хто звертається до нас з образами, ми відповідаємо солодкими словами; але коли ми збурені, то краще терпіти й мовчати, доки розум не заспокоїться; а тим часом намагаймося не скаржитися іншим на отриману образу, жертвуючи її в тиші Ісусові Христу, який стільки постраждав за нас. (…)
9.В усіх діях і думках шукайте не власного задоволення, а лише радості Бога; отож нехай нас не турбує, коли задум деяких наших планів не вдається, — а коли вдається, не шукайте схвалення від людей: ми працювали, щоб догодити Богові, а не людям.
10.Основними засобами для досягнення досконалості є:
1)уникати кожного навмисного гріха, навіть якщо він незначний; але якщо ми, нещасливим чином, скоюємо якусь провину — то будьмо обережні, щоб не гніватися на себе з нетерпіння. Тоді ми повинні покаятися з миром і, виявляючи любов до Ісуса Христа, пообіцяти Йому більше не робити цього, просячи Його про допомогу;
2)бажання досягти досконалості святих. Якщо ми не маємо цього бажання, треба молитися до Ісуса, щоб зі своєї доброти Він дарував нам його. Бо інакше, якщо ми не бажаємо насправді стати святими, то ніколи не зробимо кроку до досконалості;
3)справжня рішучість досягти досконалості. Той, хто не має цієї твердої рішучості, — трудиться слабко й іноді не долає спокус; а рішуча душа, за допомогою Бога, який ніколи не підводить, перемагає все;
4)дві години, або принаймні одну годину розумової молитви щодня; і без особливої необхідності ніколи не полишайте її через яку завгодно нудьгу, сухість або неспокійні обставини, в яких ми опиняємося;
5)Причастя кілька разів на тиждень, відповідно до послуху (…) І те саме стосується зовнішніх умертвінь: посту, волосяниць, бичування тощо. Умертвіння без послуху духовному отцеві або погублять здоров’я, або призведуть до марнославства;
6)постійно молитися, представляючи Господу Ісусу всі наші потреби; далі, звертаючись до заступництва Ангела-хранителя, святих Церкви, і особливо — до Богородиці Діви, через руки якої Бог дарує нам усі благодаті. (…)
Шукайте Ісуса Христа заради Його святої любові та досконалої співзвучності з Його волею. Ми повинні завжди шукати благодатей через заслуги Ісуса Христа. Так молитися треба, прокидаючись вранці, а потім повторювати у мисленій молитві, у Причасті, в адорації Пресвятих Дарів, та ввечері — в іспиті сумління. (…) Хто молиться, той перемагає; хто не молиться, той переможений. (…)
24.Щоб завжди жити добре, ми повинні закарбувати в своєму розумі певні загальні принципи вічного життя:
Все в цьому житті закінчується — насолода і страждання; а вічність ніколи не закінчується.
Яка користь від усієї величі цього світу на момент смерті?
Необхідно залишити все, щоб отримати все.
Без Бога ніколи не може бути справжнього миру.
Треба тільки любити Бога і спасати свою душу.
Боятися варто тільки гріха.
Коли втрачаєш Бога — втрачаєш все.
Що не робиться для Бога — стає покаранням.
Блаженний той, хто може сказати від серця: мій Ісусе, я хочу тільки Тебе і нічого більше.
Хто любить Бога — той у всьому знайде задоволення; хто не любить Бога — ні в чому не знайде справжньої насолоди.
фінансово.
Щиро дякуємо!
