Ця аптечка має бути під рукою

Проповідь о. Миколи Мишовського на понеділок XVIII звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).

«Після того як люди наситилися, Ісус звелів своїм учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. Відпустивши народ, піднявся сам на гору, щоб молитися. Як настав вечір, Він залишався там на самоті. Човен уже був багато стадій від землі; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. У четверту сторожу ночі Ісус попрямував до них, ідучи по морю. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: «Відваги, це Я, не бійтеся!» Петро, озвавшись до Нього, сказав: «Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!» Він же сказав: «Іди!» І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса. Та, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: «Господи, спаси мене!» І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: «Маловірний, чому ти засумнівався?» Коли вони увійшли до човна, вітер стих. А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: «Ти насправді є Божий Син!» Перепливши, ступили на землю Генісаретську. Впізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували».

Літургійні читання — тут.