Проповідь о. Миколи Мишовського на четвер ХІ звичайного тижня, рік І (РКЦ).
Брати! О, коли б ви трохи потерпіли моє безумство. Та ви й так терпите мене. Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом. Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі. Бо як прийшов би хто і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняв іншого духа, якого ви не прийняли, або інше євангеліє, яке ви не прийняли, то ви з радістю терпіли б. Думаю, що я нічим не менший від архіапостолів. Хоч я і невправний у слові, але не в знанні, адже в усьому ми завжди були відкритими перед вами. Хіба я вчинив який гріх, коли принижував себе для того, аби ви були звеличені, даром благовістивши вам Боже Євангеліє? Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити. А коли я прийшов до вас, то терпів нестатки, але нікому не був тягарем, бо мої нестатки поповнили брати, які прибули з Македонії. Я в усьому стримував себе, щоб не бути вам тягарем, — і буду стримувати. Істина Христа є в мені; і цю похвалу не відніме в мене ніхто в країнах Ахаї. Чому? Тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
