«Саме цього я навчився за час війни — бачити Боже благословення навіть у тяжкі хвилини».
«Отож за що війна? Понад мільйон людей уже загинуло — з однієї і другої сторони. Але ж це люди, які були вбиті! Це питання, на яке я не хочу чути відповідь, бо її тяжко знайти, — але воно змушує мене думати, що зробити, щоби щось таке ніколи більше не повторилося», — сказав єпископ-помічник Львівської архієдієцезії Едвард Кава під час зустрічі в Центрі діалогу й молитви в Освенцімі.
Єпископ-францисканець взяв участь у відзначенні 82‑х роковин смерті св.Терези Бенедикти від Хреста — Едити Штайн. Урочистість, що відбулася 9 серпня 2024 року, стала закликом до молитви про мир в усьому світі, а особливо в Україні, Ізраїлі та Газі.
Єпископ Едвард поділився досвідом, пов’язаним із хаосом і тяжкими умовами нової війни, що викликана безпідставним нападом росії на Україну. Він зазначив, що, попри труднощі, люди в ті перші дні війни виражали неймовірну взаємну повагу і солідарність.
«Велика паніка, страх — а з іншого боку, неймовірна солідарність між людьми. Найбільше мене вразило те, що серед усього хаосу на вокзалах, серед тисяч людей, які стояли в чергах за чашкою гарячого чаю, щоб зігрітися, панувала неймовірна повага. Не було штовханини, агресії чи злості. Всі розуміли, що ми рівні. Уже не було багатших і бідніших, не було більш привілейованих і менш привілейованих», — зазначив він.
«Це змусило мене зрозуміти, що вся ситуація певним чином має бути омолювана. Ми не можемо бути просто волонтерами, працівниками, які перевантажують і надсилають допомогу. Я почав молитися; я відчував таку потребу, що, незважаючи на цілий день праці, приходив до каплиці і проводив годину-півтори в молитві. Пам’ятаю, як молився про місце — бо на подвір’ї семінарії вже не було місця. Було чудом, що більшість речей, які ми там складали, не зазнала знищення; але я знав, що так далі тривати не може. Я молився: Господи Боже, нам потрібен ангар», — зізнався єпископ Едвард у конференц-залі Центру діалогу й молитви.
Він згадав ситуацію, коли власник компанії «Fakro» запропонував допомогу у вигляді складів та обладнання. Це дозволило ефективніше розподіляти гуманітарну допомогу. На жаль, пізніше цей склад був знищений російським дроном.
Єпископ нагадав фрагмент Євангелія від св. Матея про Блаженства. Він звернув увагу на глибоке значення цього Слова Божого в контексті війни. Зізнався, що війна навчила його бачити Боже благословення навіть у складних ситуаціях.
«Я ще ніколи не прочитував так глибоко цей фрагмент Святого Письма, ніколи не розумів до кінця слова блаженні, або, в сучасному перекладі, щасливі. Мені здалося, що в цьому тексті все — бідність, переслідування, лагідність, милосердя — подане радше негативно, особливо в контексті війни. Але зараз ця війна навчила мене бачити Боже благословення всюди. Чесно кажучи, саме цього я навчився на війні: бачити Боже благословення навіть у важкі часи», — підкреслив єпископ Едвард.
Він навів свідчення дітей, які молилися під час тривоги, і, на його думку, ці молитви гарантують захист від ракет. «Є група дітей, які моляться через месенджер. Особливо коли оголошують тривогу — байдуже, летить щось на схід, південь чи захід України, — вони просто моляться. Пам’ятаю, як після такої молитви, як уже оголосили відбій, ми дивились інформацію: скільки ракет збито, скільки не долетіли, десь впали чи просто перестали існувати. Я бачу в цьому Боже благословення і завжди кажу дітям: це плід вашої молитви», — сказав український єпископ, зазначивши, що навіть прості молитви людей, які не мають релігійного досвіду, можуть принести чудеса.
«Військові часто просять, щоб їм прислали речі для допомоги. Але дедалі частіше я отримую прохання про вервиці. Це чудо: якщо солдат, який маю зброю, просить про розарій, — значить, він знає, де справжня сила. Не зі зброєю, не в міжнародних угодах, а по стороні Бога і Пресвятої Богородиці, яка, як і в православному розумінні, бере під свій плащ, покров — тобто під свій захист», — додав він. «Для мене це благословення. Якщо такий чоловік, якого раніше важко було загнати на молитву чи до церкви, тепер просить про розарій, — це справжнє чудо. Таких випадків багато, і я думаю — дивовижне те, що робить Бог», — повторив єпископ Едвард.
Ієрарх послався на образ цвинтаря у Львові, де нині з’явилися сотні могил молодих людей, жертв війни; шпиталі переповнені важкопораненими бійцями, які, попри навіть серйозні поранення, виявляють надзвичайну віру і позитивне ставлення до життя. Єпископ розповів про розмову з одним із військових, який, незважаючи на інвалідність, радіє часу, проведеному з сім’єю.
«Тільки віруюча людина може так переживати свої страждання чи каліцтво. Це духовний вимір, який важко осягнути звичайним мисленням», — зазначив він.
«Я думав про те, скільки людей дбають, щоб мати будинок, машину і той хліб насущний, про який ми молимося в Молитві Господній. А потім приходить війна — і раптом нікого більше не хвилює ні той будинок, ні машина… Всі хапають дітей і втікають: у сховок, у підвал, або виїжджають, бо розуміють, що все це не має жодної вартості порівняно з людським життям. Дивний досвід, що в ХХІ столітті в центрі Європи ми переживаємо війну — і невідомо, за що вона. За землю? Але ж РФ має величезні території, де ще не ступала людська нога!»
Єпископ Едвард зізнався, що часто запитує себе про сенс таких величезних страждань і руйнувань, замислюється, що можна зробити, щоб такі події ніколи не повторилися. «Ми пережили страждань, але попри це завдаємо один одному додаткових страждань. Війна — це справді болісний досвід. Це не те, що ви просто чуєте в новинах чи історіях. Цього я б не побажав своєму найлютішому ворогові: те, через що проходить людина, яка пройшла війну, яка хоч трохи зазнала цієї жахливої реальності»,— підсумував він.
фінансово.
Щиро дякуємо!
