14 серпня 2024 року — в день літургійного спомину св.Максиміліана Марії Кольбе, мученика концтабору Освенцім/Аушвіц, починається всесвітній показ фільму «Лицар» про його життя і героїчне свідчення аж до смерті.
«Фільм добре прийнятий у Польщі. Вважаю, що він сподобається також закордонній публіці. Його цінністю є історичний контекст життя св.Максиміліана», — каже Пьотр Пєтрус, головний редактор EWTN Polska.
Сьогодні фільм, продюсером якого є Fundacja Opoka, потрапить до 150 країн світу. Його підготували в кількох мовних версіях і транслюватимуть через американську телемережу EWTN.
Про святого розповідають знавця його життя: о.Здислав Кіяс — генеральний постулатор його процесу; професор Ян Жарин — історик з Інституту спадщини національної думки; а також біограф св.Йоана Павла ІІ Джордж Вайґель і кардинал Герхард Людвіг Мюллер. Ці постаті добре відомі, особливо — американським телеглядачам.
У міжнародному публічному просторі св. о.Кольбе сприймається насамперед як мученик; але, зауважує режисер фільму Міхал Сєманович, «багатством його життєпису можна би обдарувати кількох людей».
«Для мене було важливо, щоб його насамперед побачили як людину з плоті й крові, а не ікону мученика. Святий Максиміліан був також прозорливцем, який уміло поєднував віру з сучасністю; був людиною, обдарованою надзвичайним почуттям гумору і самоіронії; людиною, яка захоплено цікавилася нашим світом; і неймовірно впертою в досягненні своїх цілей. Він — втілення слів, що віра гори переносить. Мучеництво стало увінчанням його життя, тому ми старались якнайточніше відтворити його життя», — каже режисер.
Фільм (в оригіналі, польською мовою) доступний для вільного перегляду на ютьюбі.
Відзначення чергової річниці смерті о.Кольбе в Польщі цього року має формат тридення. Святкування розпочалися Святою Месою у францисканському Центрі святого Максиміліана в Гарменжах у понеділок та вівторок, а головні урочистості відбуваються сьогодні, в середу 14 серпня.
Об 11:30 на території 11 блоку колишнього гітлерівського концтабору Аушвіц розпочалася Свята Меса на честь о.Кольбе під головуванням кардинала Дзівіша. Вівтар встановлено при вході до блоку, що був названий Блоком Смерті. Урочистості передував молебен «Transitus» («Перехід» — адже в о.Кольбе немає могили, його тіло спалене, отож він немовби «перейшов» у той світ, не залишивши нам свого гробу). Під час молебню зачитано єдиного листа, якого о.Кольбе зумів написати з концтабору до своєї матері. З Гарменжів, після молебню, вірні пройшли процесією до колишнього концтабору. На місце урочистості прибули також вірні храму св.Максиміліана в Освенцімі. Обидва паломництва зустрілися перед історичною брамою «Arbeit mach frei» і разом пройшли алеями концтабору до місця Святої Меси.
Священник-францисканець Максиміліан Марія Кольбе потрапив до Аушвіца 28 травня 1941 року з в’язниці на Павяку у Варшаві. Він отримав табірний номер 16670. Під кінець липня 1941‑го з табору зник в’язень, Зигмунт Пілавський. Як покарання, комендант Карл Фрітц вибрав 10 в’язнів, щоб відправити їх у барак смерті. Серед них був Францішек Гайовнічек, який розридався, бо мав сім’ю на волі. Тоді о.Кольбе виступив із шеренги і запропонував замінити Гайовнічека в бараку голодної смерті. Есесівець був вражений, але погодився.
Навіть через два тижні перебування в бараку смерті о.Кольбе ще був живий і навіть підтримував інших в’язнів. Із бараку смерті було чути спів псалмів, що дедалі більше стихав день за днем, коли помирали наступні жертви. 14 серпня 1941 року о.Кольбе був убитий смертельною ін’єкцією фенолу, яку виконав німець Ганс Бок, ув’язнений у таборі за кримінальний злочин.
Францішек Гайовнічек пережив війну. Він помер 1995 року у віці 94 років. Був присутній на канонізації свого рятівника.
Отця Кольбе беатифікував папа Павло VI у 1971 році, а канонізував Йоан Павло ІІ через 11 років. Він став першим польським мучеником Другої світової війни, що був винесений до слави вівтаря.
В концтаборі Аушвіц загинули щонайменше 1,1 мільйона людей, переважно євреїв, хоча будували цей концтабір для ув’язнення польської інтелігенції, а потім — радянських полонених. Зі 140-150 тисяч депортованих до концтабору поляків загинули близько половини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
