Хоча я не вважаю, що «Сповідь» святого Августина має прочитати кожен вірний, я хочу запропонувати деякі вказівки і поради для тих, хто хоче прочитати й засвоїти її.
«Сповідь» змінює життя. Я знаю, що це правда, бо цей твір змінив мене. Я прочитав «Сповідь» на першому курсі коледжу, коли був занепалим католиком, який шукав свій шлях. Я захоплювався питаннями Августина про Бога, його глибоким самоаналізом і його чесною боротьбою з гріхом. Августин у «Сповіді» — це кожна людина; це ти і я, грішник, який бореться з хіттю, честолюбством і ледарством.
За останні двадцять років я прочитав «Сповідь» понад дюжину разів, і щоразу вона відкриває щось нове. Це та книга, яка росте разом із тобою. Щоразу, коли я її читаю, я відчуваю прагнення піти глибше, вище і далі.
Августин вчить нас молитися. Зараз я перечитую «Сповідь» для студентського курсу. Моє молитовне життя вже було глибоко сформоване цією працею, коли я писав про неї дисертацію, але навіть зараз я помічаю, що протягом дня більше молюся, і що мої молитви формуються під впливом того, що я читаю. Я бачу, що хочу більше сповідатися, більше прославляти Бога і бачити все у Божому світлі. Августин показує нам, як перетворити кожну мить, кожен спогад — добрий і поганий — на молитву хвали й подяки. Августин навчає нас робити зараз те, що ми покликані робити вічно — якщо справді виконуватимемо те, чого він нас навчає.
Августин навчає нас, хто такий Бог, і хто ми. «Сповідь» починається з розрізнення між величчю Бога, який надзвичайно гідний хвали, і нами, людьми, часткою Божого творіння, обтяженою смертністю, слабкістю та гріхом. Однак ми створені для Бога. Ми створені з динамічною орієнтацією на Нього, і ми не знаємо спокою, поки не знайдемо його в Ньому. «Сповідь» досліджує природу Бога і природу людей у світлі Бога. Отже, окрім того, як правильно говорити з Богом, ми також вчимося правильно думати про Нього та про себе.
Поради щодо читання «Сповіді»
Вчитайтеся у перші п’ять сторінок. Вони містять відомі слова Августина про наше неспокійне серце, але також і деякі з найбільш компактних і риторичних нарисів про Бога — включно з десятками запитань, на які він не відповідає! Деякі люди просто здаються в цей момент (хоча інші щиро захоплені пошуками відповідей). Просто продовжуйте читати. Розповідь розвивається, і незабаром ви поринете у міркування про гріхи юності, погану освіту, підліткові витівки, сексуальні «пригоди», єретичні секти, владних матерів, природу гріха, але також про святих і друзів, Божу доброту, провидіння й історію навернення.
Прочитайте «Сповідь» разом із кимось. Чи можете ви запросити друга чи групу друзів прочитати твір разом з вами? Або, може, у вашій парафії є хтось, хто міг би допомогти вам у цьому? Можливо, буде доцільно читати вголос, по розділах, а потім обговорювати прочитане? Зробіть щось, щоб читання принесло вам якомога більше користі.
«Сповідь» — це молитва. Більшість людей вважає цей твір автобіографією, але це не зовсім так. Безперечно, у «Сповіді» є автобіографічні елементи, але передусім це — молитва. Це молитва прославлення того, ким є Бог, і молитва подяки за те, що Бог зробив у житті Августина. Святий запрошує молитися разом із ним, щоб разом, як єдине Христове Тіло, піднести серця до Бога і знайти спокій. Якщо ви поставитеся до твору як до автобіографії, ви, швидше за все, будете розчаровані. Але якщо ви дозволите Августину схилити ваш розум і серце до Бога, не турбуючись про те, щоб розуміти кожну ідею чи ліричний відступ, тоді ви помітите, що поступово змінюєтеся.
«Сповідь» — це exercitatio animi, «вправа душі». Августин пише таким чином, щоб розширити наші розум і серце, щоб ми могли краще пізнати Бога і більше любити Його. У цій книжці Августин ставить понад 700 сотень питань. Не кожне з них буде вашим особистим питанням, і часом Августин навчає вас ставити ті, про які ви навіть не підозрювали, що хочете поставити! У кожному разі, Августин — це співшукач, який бере нас за руку і тягне до Бога. Знов-таки, не хвилюйтеся, якщо ви не розумієте всіх перипетій історії. Просіть, шукайте і стукайте разом з Августином, і він поведе вас від нижчого до вищого, від нижчої до найвищої любові.
«Сповідь» — це екзорцизм для наших душ. Сам собою цей твір не є благодаттю, але засобом Божої благодаті. «Сповідь» — це те, що ми можемо назвати «загальним іспитом сумління», під час якого Августин озирається на все своє життя, включно з нинішнім, і перечитує його у світлі Божого милосердя. Він запрошує нас робити те саме. Він показує, розповідає та моделює, як невпорядкована любов може стати впорядкованою, як ми можемо навчитися любити Творця за Його творіння, і як любити це творіння, віддячуючи Творцю.
Висновок
У «Сповіді» Августин розповідає про досвід, яким він поділився зі своєю матір’ю Монікою наприкінці її життя. Розмірковуючи про її неминучу смерть, вони обоє розмірковують про життя святих на небі. Але коли вони розмовляють, їхні душі підносяться, щоб увійти у Божу присутність, поки обоє не побачать, не почують, не відчують Бога на запах, смак і дотик. Августин, один із найяскравіших умів, що їх будь-коли бачив світ, ділиться цим містичним досвідом зі своєю святою матір’ю, неосвіченою жінкою із середнього класу пунічного походження.
Я розповідаю цю історію, щоб підкреслити: на мою думку, не всім потрібно читати «Сповідь». Хтось читатиме інші чудові книжки, а комусь взагалі не потрібні конкретні твори, щоб дістатися кінцевого пункту призначення. Важливо навчитися перебувати у Божій присутності і змінюватися. Це завдання не лише для еліти чи освічених людей, а для всіх. Насправді, освіта нерідко стає на шляху просування до цієї мети. І це одна з причин, чому Августин написав «Сповідь»: показати читачам (або слухачам) шлях до Бога.
Багатьох людей зі зрозумілих причин відлякує «Сповідь» Августина, але більшість тих, хто докладе зусиль до її прочитання, зрештою побачить свою щедру винагороду. Августин розширить ваш розум і ваше серце, якщо ви йому дозволите, і ви будете радіти, що принаймні спробували прочитати «Сповідь». Незалежно від того, мало чи багато ви від цього отримаєте, але це буде щось прекрасне.
фінансово.
Щиро дякуємо!
