Я завжди нарікаю, коли діти не слухаються; я засмучуюсь, коли маю забагато обов’язків, із якими не можу впоратися; і я не встигаю відпочити. Завжди щось «не так», постійно ще щось мені заважає. Однак при цьому я щойно зізнався у повному земному щасті. То про що ж ідеться?
Наше життя — сповнене. Але в якому сенсі? Ми маємо повноту життя, бо досягли цілковитого щастя на землі — чи, може, маємо життя, сповнене невдач, випадковостей, несподіванок, вимог, обов’язків, веселощів?.. Дехто міг би тут згадати щось, що виповнює наш час, життя, або й щось таке, чого інколи забагато.
Чи моє життя зараз сповнене земного щастя — чи того, чого не хочеться? Певно, перше. Хоча зізнаюся щиро: на щодень я не усвідомлюю повноти цього щастя. Діти не слухаються, на голові купа обов’язків, бракує часу на відпочинок, постійно щось «не так», щось муляє… Однак я щойно зізнався у повноті земного щастя!
Здається мені, що ми на щодень не цінуємо всього того, що маємо. Прагнучи чогось іще, більше й більше, я зосереджуюсь на тому, чого в мене немає. Я потребую спокою та послуху дітей, наведення ладу в деяких справах, відпочинку. І не помічаю того, що діти, хоч і пустуни, але хороші; часто — слухняні й роблять, що попрошу. Іноді я вимагаю від них забагато і ставлюсь до них як до дорослих; отож провина моя, а не їхня. Відповідно, деякі мої очікування не відповідні їхній ситуації. Я хочу, щоб вони постійно були тихі та ввічливі, а вони все-таки діти: швидко знуджуються і вибухають енергією.
Я впадаю в роздратування, коли треба щось зробити вдома: приготувати їсти дітям, зібратися на роботу, і ще написати статтю. Не знаю, з чого почати; панікую, що не все зможу. А по суті, ніщо з цього не є понад мої сили, просто треба добре спланувати і не відкладати обов’язки на потім. Знову ж таки, проблема — в мені, а не в кількості обов’язків чи людині, яка доручила мені те чи інше. А відпочинок, якого мені постійно брак? Можливо, варто перебудувати свій день і просто зайнятися справами так, щоби знайти хоч трохи часу для себе…
Коли я дивлюсь на своє життя поглядом сторонньої людини, то не бачу недоліків і незручностей, про які ось написав. Я бачу чоловіка з дружиною і трьома дітьми, які ростуть здоровими; з роботою, в якій він почувається добре; з захопленнями. Тому можу сказати, що я — один із тих людей, які досягли повного щастя на землі. Дрібниці, які дають мені зрозуміти, що це не так, — це лише дрібниці. Суть лиш у тому, що я повинен пам’ятати про це не тільки пишучи статтю, але частіше «ставати збоку» і дивитись на своє щасливе життя.
Ви коли-небудь пробували стати осторонь себе самого? Що ви тоді побачили? Чи ваше життя сповнене нарікань, невдач, розчарувань? Чи воно повне земного щастя? Спробуйте ще раз (або спробуйте вперше). Розгляньте ці дрібні завади. Зверніть увагу: вони розміром зі слона чи маленьку мишку?
Я закликаю вас зробити це сьогодні, прочитавши цю статтю, — і бажаю вам успіхів.
Переклад CREDO за: Рафал Матушевський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
