Чимало священників і публіцистів згадують містичні видіння святих, які описували свої пережиття, пов’язані з існуванням раю чи пекла. Яким, у світлі вчення Церкви та багатовікової християнської традиції, має бути наше ставлення до цих послань?
Існування остаточних речей та есхатологічної реальності довгі століття захоплювало як звичайних людей, так і видатних теологів, святих і митців. Саме видіння художників — такі, як переконливий образ надприродного світу в «Божественній комедії» Данте або численні зображення майстрів пензля — значною мірою сформували наше уявлення про рай і пекло.
В епоху масової культури набувають популярності сенсаційні видання та зняті за ними фільми, такі як «Хлопчик, що повернувся з небес» Кевіна та Алекса Маларкі (це виявився вигаданий сюжет), або десятки історій по всьому інтернету, які важко перевірити, — людей, які стверджують, що пережили коротку присутність у раю чи в пеклі.
Як ми уявляємо рай?
Перший важливий принцип, який треба взяти до уваги в описах — чи, радше, спробах описати есхатологічне життя, — це усвідомлення того, що воно є реальністю «не від цього світу». Це духовна реальність. Містична, а не географічна, а зрештою — можливо, тільки уявлена й описана за допомогою символів та аналогій із життя, яке ми знаємо.
Небеса і стан вічного щастя в єдності з Богом та ангелами описуються як місце вгорі й серед хмар, оточене сяйвом, світлом або прекрасними пейзажами. У Святому Письмі його часто порівнюють із «містом на горі», «домом Отця» та «небесним Єрусалимом».
Христос представляв його своїм слухачам за допомогою прикладів радісного весілля, учти чи «дому, в якому багато жител» (Йн 14,2). Однак у 2‑му розділі першого послання до коринтян апостол Павло чітко вказує, що
око не бачило й вухо не чуло, і на думку людині не спало, що наготував Бог тим, хто Його люблять.
Як ми уявляємо пекло?
Пекло, своєю чергою, зображається як місце, протилежне до раю, сповнене темряви й охоплене вічним вогнем, де всі, хто відкинув Бога, зазнають вічних мук.
На сприйняття пекла як страшного й жахливого місця вплинуло старозавітне єврейське поняття Ге-Хінном (גי(א)-הינום, у народі «геєна»). Воно означало долину на південь від Єрусалима, яка існує донині, а колись була занечищена ідолопоклонницькими культами.
Христос багато разів наводив порівняння з геєною і застосовував його до ситуації людей, які свідомо й остаточно відкинули Бога. У притчі про Лазаря знаходимо вражаючий опис пекла — безодні, в якій після смерті опинився багач, незворотно відділений від раю, де перебувають Бог, Авраам і душі праведників.
Пекло у видіннях святих
Такі записи можна знайти в численних видіннях святих Заходу і Сходу. Тереза Авільська в 32 розділі «Книги життя» описувала пекло як відчуття перебування в тісній, гнітючій кімнаті, супроводжуване постійним болем і палаючим вогнем.
Йоан Боско у своїх видіннях бачив пекло як величезну прірву, подібну до печі з розкладеним у ній вогнем. Спалення у вогні — муку, що вражає душі всіх, хто відкидає Божу любов, — часто згадував і Василій Великий.
У своїх видіннях пекла Ісаак Сирійський описав безмежні й нестерпні страждання тих, хто до самої смерті не зважився навернутися. Такі душі відчувають фізичний біль через відмову від нескінченної Божої любові, яку в пеклі вони не зможуть відчути ніколи.
Надприродна реальність раю і пекла
У нашій свідомості рай залишається синонімом вічного щастя і невимовного блаженства бачити Бога віч-на-віч, а пекло залишається місцем нескінченних мук і страждань.
Людське пізнання призвичаїло нас сприймати все через фізичні, ба навіть соматичні (тілесні) відчуття. Рай означає благополуччя, гарне самопочуття, позитивну енергію, радість, відчуття комфорту й розслабленості. Пекло і засудження означають пекучий біль, рани і неймовірні страждання.
Через те, що Бог дуже обмежено об’явив нам таємниці, які стосуються есхатології, — надприродну реальність раю і пекла неможливо повністю пізнати й відчути тут, на землі.
Як ставитися до містичних видінь раю і пекла?
Всі містичні переживання щодо цієї сфери — як і спроби раціонально її описати — це не те саме, що фундаментальна частина депозиту нашої віри або догмати. Видіння є лише фрагментарною спробою досягти незбагненних таємниць вічного життя за допомогою доступних нам чуттів і відчуттів.
Рай і пекло стосуються не так категорій часу, простору чи почуттів, відомих нам із земного життя: радості, смутку, болю чи благополуччя, — вони більше пов’язані з надприродною реальністю, що існує абсолютно поза ними. У тій реальності втрачають сенс усі категорії, що описують наш світ.
Останні речі стосуються передусім життя душі, а не лише тіла, духовного стану чи конкретного місця, яке можна описати фізичними категоріями. Тому і райська радість, і страждання пекла не можуть бути повною мірою порівняні з радощами і стражданнями, пережитими і відчутими нами в земному житті.
Радість спасіння — це вічне єднання з Божою всеосяжною любов’ю в майбутньому світі. Страждання пекла — це насамперед свідоме відкидання Божої благодаті й можливості черпати добро з її джерел, дарованих нам Творцем безкорисливо. Хоча треба пам’ятати, що на Страшний суд ми також постанемо з нашими тілами, тож відчуємо цю реальність і на тілесному рівні.
Питаєте, де знаходиться пекло?
Отці Церкви застерігають, щоб ми у своєму духовному житті уникали двох крайнощів. З одного боку — це відкидання і нехтування правдою про останні речі, про можливість вічного спасіння, але також і про вічне прокляття. З іншого боку, нагадують нам ці святі люди, есхатологічні таємниці Бог не без причин дав нам пізнати в земному житті дуже обмежено.
Тому варто зосередитись на тому, до чого Церква закликає нас щодня: н наверненні, молитві, сакраментальному та літургійному житті й ділах любові.
Запитуєш, де знаходиться пекло? — писав в одному зі своїх творів св.Йоан Золотоустий. — А навіщо тобі це знати? Чи перестанеш ти грішити, як довідаєшся, що це тут чи там? Просто знай, що воно існує, і старайся зробити все можливе, щоб туди не потрапити.
Переклад CREDO за: Лукаш Кобешко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
