Трошки про весілля

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Коли ми чуємо фрази «допоки смерть не розлучить нас», «і в радості, і в горі», то відразу у нас в голові виникають постаті: вона у білому, він у фраку — то є весілля!

Згідно із традиціями єврейського весілля говориться трохи інша фраза. Під час однієї із брахот (благословень, що зачитуються під час весілля) можна почути таку фразу: «Благословенний Ти, Всевишній, який творить людину». І мова тут не йде про створення окремої людини, а про творення союзу двох, які утворять одне ціле.

Не секрет, що у Біблії дуже часто Ісус прирівнюється до нареченого, наша душа до молодої, а образ весілля — як символ Небесного Царства, яке чекає нас у майбутньому. То скільки ж нам чекати, того весілля, Божого Царства? У сімнадцятому розділі Євангелія від Луки читаємо: «Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут! — або: Он там! — бо Царство Боже є між вами». Деякі переклади передають останні слова по-іншому: «всередині вас». Папа Бенедикт XVI писав, що «Царство Боже приходить тоді, коли серце людини стає сприйнятливим».

Як маємо відкрите серце, приймаємо Того Нареченого, який є одвічною Любов’ю, та творимо з Ним нове ціле, нову людину. «Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5, 17). У контексті цього уривку стають зрозумілими дві наступні притчі про латки на новій одежі та старе-нове вино. «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити — і мамоні» (Мт 6, 24).

Наш Бог — Бог радикалізму, ревнивий Бог. «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мт 5, 37). Тільки от ми намагаємося «фліртувати» з багатьма спокусами світу. А може вже час сказати те остаточне — «Так»!