У телеграмі від імені Папи, за підписом кардинала П’єтро Пароліна, з нагоди освячення та повторного відкриття храму св.Бенедикта після землетрусу 2016 року, Папа поділився своєю радістю з приводу події, на яку з нетерпінням чекали в усьому світі.
У проповіді під час Меси реконсекрації архієпископ Сполето-Норчії Ренато Боккардо згадав про «бенедиктинську солідарність» як протиотруту від крихкості європейського континенту, повідомляє Vatican News.
Відчутний знак глибокого «релігійного відродження», що охоплює віру всіх християн, починаючи з Умбрії. Саме так Папа Лев XIV описав повторне відкриття базиліки св.Бенедикта в Норчії (Нурсії), зруйнованої землетрусом у жовтні 2016 року, через майже чотири роки від початку реконструкції.
«Серце, що пульсує бенедиктинською духовністю»
Понтифік подякував усім, хто підтримував відновлення базиліки. Це спільна радість, оскільки будівля, окрім своєї історичної та художньої цінності, є «серцем бенедиктинської духовності» й знаком пройденого за останні роки шляху, здійсненого всією спільнотою дієцезії.
«Дім Божий серед людських домівок»
«Вигнання» тривалістю дев’ять років: саме так описав період відновлення базиліки архієпископ Боккардо, голова Конференції єпископів Умбрії (CEU) у своїй проповіді на урочистості. «Двері базиліки, — наголосив прелат, — сьогодні відчиняються, щоби прийняти всіх, хто приходить сюди черпати світло й силу для подорожі християнського життя».
Однак пишноти будівлі замало, щоби зробити її «домом Божим серед людських домівок»: не можна ігнорувати життєву силу спільноти, красу «народу, який будує себе» навколо базиліки, прагнучи «до суспільства більш гостинного та милосердного до всіх».
Святий Бенедикт — світло в «часи руїни»
Архієпископ Боккардо зосередився на постаті св.Бенедикта, Покровителя Європи, здатного «сяяти чеснотою в часи руїни» — як писав св.Григорій Великий в контексті «варварських вторгнень, династичної боротьби та краху інституцій», які потрясали Європу в ті часи. Навіть сьогодні, зазначив архіпастир Умбрії, Європа має «шрами ідеологічних та моральних ран, які підірвали її душу: поступове зникнення релігійної свідомості, етичний релятивізм, який ослаблює соціальну єдність; війна, яка жорстоко стукає в її двері; гонка озброєнь, яка відволікає ресурси від розвитку, заснованого на солідарності; відродження антисемітизму, спокуса зводити стіни, що розділяють, замість того, щоб будувати мости, що об’єднують». Уразливість Європи, — додав він, — поширюється також на політичний контекст, позначений «нестабільними урядами, ідеологічною поляризацією, зростанням популізму й націоналізму, а також втратою довіри до демократичних інституцій».
Сам святий Бенедикт, підсумував прелат, «нагадує нам, що без душі Європа ризикує бути зведеною до функціонального скупчення економічних і технічних інтересів, позбавленого глибокої єдності».
«Повернімося до Бенедикта»
У цьому контексті «повернення до Бенедикта» є не ностальгічним, а пророчим. Святий з Норчії знав, як об’єднувати різних братів і сестер «у милосерді», пропагуючи братерство, засноване не на «формальних угодах чи нестійкій рівновазі», а на «внутрішньому наверненні, переміні сердець».
«Справжній мир, — нагадав архієпископ, — не підписується; ним живуть».
Досліджуючи вимір «бенедиктинської солідарності», архієпископ Боккардо наголосив: повторне відкриття базиліки нагадує про необхідність визнати «спільне благо» і працювати разом, щоб побудувати «дім для всіх», заснований не лише на технологіях, а на мудрості, не на швидкоплинному, а на вічному.
У реконсекраційній Месі співслужили 16 єпископів та абатів-бенедиктинців з італійських абатств, зокрема кардинал Ґуалтьєро Бассетті — почесний архієпископ Перуджі-Читта-делла-П’єве, та абат-примас Бенедиктинської конфедерації Єремія Шредер.
фінансово.
Щиро дякуємо!
