Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXIV звичайного тижня, рік ІІ
Того часу Ісус проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було Дванадцятеро та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, Іванна, дружина Хузи, управителя при Іроді, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.
Перше, що впадає у вічі, — це те, що Ісус ходить містами і селами. Сьогодні ми живемо у світі, де панують мегаполіси, міста. Село вимирає. Слово «сільський» ще за часів радянського союзу стало синонімом відсталості. Можливо сьогоднішнє Євангеліє допоможе нам прийняти Боже Царство там, де ми знаходимося. Якщо вважаєте себе відсталим, нездібним, наприклад у читанні та розумінні Святого Письма — знайте, що Ісус ходив не тільки містами, а й селами. Не хвилюйтеся: хоч би де ви були сьогодні — обов’язково почуєте Слово Господнє. Господь не омине нікого.
Зараз у світі поширене служіння перекладу Біблії різними мовами, також і рідкісними: мовами «сільських» народів. Фактично це служіння становить реалізацію слів сьогоднішнього Євангелія.
Хочу окремо зупинитися на двох словах, які неточно перекладені українською мову: «проповідуючи» та «звіщаючи». Перше, kerysson, вживається, коли описується глашатай, його робота. Це спеціальна уповноважена особа, яка мала з допомогою інcтрумента, що підсилює звук, голосно прочитати наказ царя, якесь важливе повідомлення. Глашатай також оголошував того, хто слідує за ним. У Євангелії ми читаємо, що за Ісусом йшли дванадцять апостолів та деякі жінки, «які були оздоровлені від злих духів і хвороб». Тобто Ісус є глашатаєм для Церкви (Дванадцятеро) і недужих, які зцілюються.
Друге слово — evangelidzomenos, «звіщаючи». Так, так — у ньому легко впізнати Євангеліє, добру новину. Історично найрозповсюдженим випадком «доброї новини», яку звіщав глашатай, було оголошення про перемогу у війні. Ісус звіщає перемогу, а її підтвердженням є Церква та сила Божого зцілення, визволення.
Хочу звернути увагу на те, що євангеліст пише: «з Ним було Дванадцятеро та деякі жінки…» Ми знаємо, що Дванадцятеро були чоловіками, але чомусь про них пишеться безособово. Часто в Євангеліях автор пише про апостолів: «Дванадцять». І все. Нема чому дивуватися. Але це безособове визначення контрастує з конкретним і, я би сказав, дискримінаційним щодо чоловіків: «та жінки, які…». Чому автор далі не залишається так само безособовим і неконктретним і не пише, що за Ним йшли юрби народу наприклад. Невже в цій компанії не було жодного чоловіка, окрім тих Дванадцятьох? Чому тоді про нього (них) не згадується? До того ж є текст про помноження хлібів, у якому говориться: «Було п’ять тисяч чоловік, окрім дітей та жінок». Для єврейського патріархального суспільства було нормальним «забувати» про жінку. Але чомусь цього разу забули про чоловіків. Чому? Ось це питання, на яке поки не маю відповіді. А може для Бога мої питання (саме питання, а не здогадки, не мої власні висновки) важливі тим, що Він сам зможе на них відповісти? А може Біблія ховає по своїх затишних кутках питання, на які так непросто знайти відповідь, також і тому, щоби затримати мене у своїй тайні, спровокувати задуматися: «А чому так?» І з тим «чому» піти до Бога.