Проповідь о. Миколи Мишовського на четвер ХХІV звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
«Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежав при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: “Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця!” Ісус у відповідь промовив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати”. А той відповів: “Кажи, Вчителю!” “Два боржники були в одного позикодавця: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?” У відповідь Симон сказав: “Думаю, що той, якому більше подарував”. І Він сказав йому: “Правильно ти розсудив”. Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: “Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми обмила Мені ноги й волоссям своїм витерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються їй численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить”. А до неї Він промовив: “Прощаються твої гріхи!”. Ті, хто лежав поруч при столі, почали казати самим собі: “Хто ж Він такий, що й гріхи прощає?” Він же сказав жінці: “Твоя віра спасла тебе; іди в мирі”».
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
