Багаторічний особистий секретар Папи Бенедикта XVI заявив, що для Папи Лева XIV зараз може бути сприятливий момент, щоб скасувати обмеження на традиційний римський обряд, впроваджені його попередником.
Колишній префект Папського дому архієпископ Ґеорґ Ґенсвайн заявив журналістові італійської газети Il Giornale, що «з зацікавленням прочитав» заклик директора видання скасувати обмеження на старий обряд, що їх Папа Франциск запровадив у 2021 році своїм апостольським листом Traditionis Custodes. Він додав, що сподівається на «рішення у цьому напрямку».
Як повідомляє NCR, архієпископ Ґенсвайн, який зараз служить Апостольським нунцієм у країнах Балтії, згадав, як став свідком «болю в серці» Бенедикта XVI, коли той читав текст документа свого наступника.
«Я вірю, що це кайрос [сприятливий момент], щоб зняти ці обмеження й подолати той крок назад, яким став цей текст» — сказав він.
Інтерв’ю збіглося у часі з незаконними єпископськими свяченнями Братства св.Пія Х, наслідком яких стала автоматична екскомуніка, підтверджена Ватиканом; а також із 19-ю річницею видання Папою Бенедиктом motu proprio Summorum Pontificum, який лібералізував використання дособорного римського обряду. Архієпископ Ґенсвайн зазначив, що Бенедикт XVI мав на меті «надати повні права обряду, який ніколи не скасовувався», повернути йому належне місце в Церкві і покласти край літургійним конфліктам.
Він наголосив, що Бенедикт, хоч і звик до критики, залишався непохитним, коли був переконаний у правильності своїх дій. За його словами, саме ця рішучість визначила проголошення Summorum Pontificum.
Згадуючи історію появи Summorum Pontificum, архієпископ Ґенсвайн вказав на особистий досвід Бенедикта — невдалу угоду 1988 року з архієпископом Марселем Лефевром, засновником Братства св.Пія X (SSPX).
8 травня 1988 року тоді кардинал Йозеф Ратцінґер разом з архієпископом Лефевром підписали доктринальну заяву і канонічне рішення для Братства, яке включало плани щодо єпископських свячень у майбутньому. Але наступного дня, переконаний, що Ватикан зволікатиме з виконанням угоди, та усвідомлюючи свій поважний вік, архієпископ Лефевр написав листа, в якому заявив, що не дотримуватиметься графіку Рима і планує здійснити єпископські свячення попри все. 30 червня того ж року він провів їх без папського мандату, фактично розірвавши угоду.
«Для нього, який особисто пережив розірвання угоди Лефевром у 1988 році, цей розкол був джерелом особистих страждань, — пояснив архієпископ Ґенсвайн. — [Бенедикт] говорив, що це матиме не кількаденні наслідки, а стане довготривалою раною для єдності Церкви».
Проте архієпископ Ґенсвайн додав, що Summorum Pontificum був спрямований як на внутрішнє життя Церкви, так і на примирення з Братством св.Пія X, оскільки Бенедикт бачив «незадовільні аспекти» в застосуванні Ecclesia Dei — motu proprio Папи Йоана Павла II від 1988 року, метою якого було залікувати розкол після тих незаконних свячень. «Тому потрібно було щось робити», — згадує він.
Бенедикт XVI був «дуже задоволений» позитивними результатами Summorum Pontificum і був переконаний, що це стало початком містка, який згодом міг би призвести до «зцілення наявного літургійного розколу». Покійний Папа мав, «перш за все, велику довіру до молоді», сказав архієпископ Ґенсвайн, і стверджував, що vetus ordo (старий чин), «який служили протягом багатьох століть, не міг не відродитися». Він також був задоволений тим, як працювали інститути Ecclesia Dei — ті спільноти, які служили традиційну римську літургію, але не бажали бути частиною Братства св.Пія X.
«Чи можна сказати, що Summorum Pontificum спрацювало?» — запитав журналіст.
«Так, воно приносило плоди, — відповів архієпископ Ґенсвайн. — Це спрацювало особливо для молоді, і це видно насамперед у щорічному постійному зростанні кількості учасників паломництва Париж — Шартр. Ці молоді люди живляться красою літургії».
Архієпископ також наголосив, що ці люди «аж ніяк не налаштовані проти» Другого Ватиканського собору. «Неправда, що ті, хто має традиційне літургійне відчуття і відвідує Тридентські Меси, є противниками Собору; ті, хто це стверджує, керуються суто ідеологією», — сказав він.
В інтерв’ю минулого тижня виданню Corriere della Sera архієпископ Ґенсвайн назвав рішення Братства святого Пія X висвятити ще чотирьох єпископів 1 липня без папського мандату «жахливим», додавши, що «їхнє розуміння Традиції не належить до Традиції». Проте він зауважив, що проблема Братства св.Пія X полягає не в літургії, і тому він вірить, що Рим може бути «більш великодушно і по-батьківськи» поставитися до тих, хто, залишаючись у повному сопричасті з Римом, бажає служити Традиційну латинську Месу.
Папа Франциск, за його словами, «припустився помилки, не усвідомлюючи цього», коли запровадив Traditionis Custodes. Він зазначив, що «більшість єпископів» підтримали Summorum Pontificum і його досягнення, підтверджуючи минулорічний звіт журналістки-ватиканістки Діани Монтеньї. Звіт показав, що результати опитування єпископів, проведеного Дикастерієм віровчення, суперечили офіційно заявленому обґрунтуванню для запровадження Traditionis Custodes.
«Порушений літургійний мир буде відновлено», — спрогнозував архієпископ Ґенсвайн.
Нещодавно кардинал Курт Кох, голова Дикастерію сприяння єдності християн, дав розлоге інтерв’ю, центральною темою якого були незаконні єпископські свячення Братства св.Пія Х і подальша екскомуніка причетних. Кардинал Кох також наголосив, що треба переосмислити Traditionis custodes заради духовного блага тих, хто не поділяє ідеології FSSPX, однак тяжіє до Тридентської Меси.
Після проголошення відлучення від Церкви лефевристів, Дикастерій віровчення направив єпископам усього світу інструкції, що слід робити для того, щоб прийняти назад у лоно Церкви тих, хто захоче вийти з Братства св.Пія Х після схизматичного акту, який призвів до екскомуніки його членів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
