Вогонь, що розділяє…

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХІХ звичайного тижня, рік ІІ

«Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся!»

У наших очах образ Отця завжди асоціюється з досить добрим, люблячим пастирем. Але, на противагу до встановленого переліку позитивних рис, сьогодні виступає зовсім інший образ — образ Отця, який, як здається на перший погляд, карає.

Щоб розвінчати таке твердження, погляньмо на сутність «вогню». Що він таке насправді? Так, вогонь виступав символом присутності Бога. Пам’ятаємо, як ангел Господній з’явився Мойсею в полум’ї куща (пор. Вих 3, 2). Вогонь — як знаряддя могутності використане Ним і для надання допомоги, і для покарання (пор. Вих. 13, 21; Чис 11, 1.3), вогонь — як символ очищення: «…і очищу їх, як очищається срібло, і їх випробую, як випробовується оте золото» (Зах 13, 9).

Про який же «вогонь» ідеться сьогодні? Й чому він здатний розділити нас — батька проти сина, сина проти батька, матір проти дочки, а дочку проти матері? Вогонь обурення Отця на наш непослух — чи все ж таки вогонь очищення, що здатний відділити домішки від благородного металу? Прагне, щоб вогонь розгорівся, але ще «не розпалює», стримує себе, щоб дати тобі і мені шанс. Занедбуючи в молитвах, читанні Слова, ігноруючи Його у повсякденності, я можу накликати на себе вогонь гніву: «Я вас покараю за плодами ваших вчинків» (Єр 21, 14). Але може бути і навпаки: я можу скористатися вигідною пропозицією — прийняти хрещення вогнем. Вогнем, що здатний очистити мене і тебе (Мк 9, 49). «У руці своїй має Він лопату, і перечистить свій тік: пшеницю збере до засіків своїх, а полову попалить у вогні невгасимім» (Лк 3, 17).

Прийнявши в повноті вогонь Святого Духа, ти приймаєш Його царство, Його панування у своєму житті, що й відрізняє тебе від інших. «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Йн 15, 18‑19).