Старатися розпізнати час

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХІХ звичайного тижня, рік ІІ

Того часу Ісус сказав до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, — і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, – і збувається. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього? Чому самі від себе не судите, що є справедливе? Коли ти йдеш зі своїм обвинувачем до правителя, то доклади в дорозі зусиль звільнитися від нього, щоби часом він не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе судовому виконавцеві, а виконавець не вкинув тебе до в’язниці. Кажу тобі, що не вийдеш звідти, доки не віддаси останньої лепти».

Лк 12, 54-59

Головне запитання, що лунає з уст Ісуса: «Чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього?» Час, про який мова сьогодні, — це день спасіння…

Здавалось би, синоптики дають прогнози погоди, фінансисти й аналітики складають фінансові показники, але жоден із фахівців будь-якої галузі не здатен дати відповіді на основне питання, про яке йдеться в Євангелії. Чому так? Пригадаймо учнів, які прямували до Емаусу і не впізнали Ісуса, коли Він звернувся до них: адже «очі їм заступило» (Лк 24, 13‑16). Виходить, що моя сліпота очей, сліпота серця заважає розпізнати час. Вона заважає розсудити себе та посуватися в правильному напрямку. «А наповнишся нечестивими осудами, то спіткають тебе суд і розправа», — читаємо в Книзі Іова (Іов 36, 17). А в Євангелії віж Матея сказано: «…Те, що виходить з уст, те людину сквернить…коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…» (Мт 15, 11.14).

Головна рекомендація, яку Ісус дає мені на шляху до спасіння: боротися з ворогом, з гріхом, що постійно затримує мене та віддаляє від Отця. Як сказано у Книзі Приповідок: «Не дай сну своїм очам і дрімання повікам своїм, рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова» (Прит 6, 5).