Літургійний посуд — це нагадування нам, що Євхаристійне богослужіння є учтою, святковим застіллям. Патена (дискос) — це тарілка для хліба, чаша — келих для вина. Водночас це заповідь і провіщення іншого бенкету.
Звичайний посуд, можна би сказати! Хіба що особливо прикрашений. Ну і загалом то це правда. Патена (патера) з латини перекладається просто як миска. Втім, ця назва нині стосується трьох різних предметів, що використовуються в літургії.
Три різні блюдця
Насамперед, це пласке блюдечко, на яке кладуть ту Гостію, яку під час Святої Меси показують вірним, а потім священник її розламує, дрібку кладе до келиха з вином, а решту споживає (переважно сам і одразу).
По-друге, патеною називається також глибша мисочка, в якій під час Святої Меси консекрують малі гостії (комуніканти) для причащання вірних. Саме цю патену найчастіше несуть, наповнену комунікантами, у процесії до вівтаря, як жертовні дари — разом із вином, водою та іншими принагідними речами. Інколи у процесії для цього використовують глибшу посудину у формі великого келиха, з накриттям: це «пушка» (польською — «коробка» чи «банка»), в якій зазвичай Пресвяті Дари зберігаються у дарохранительниці.
А по-третє, патеною також називають невеличкий підносик із ручкою — те, що міністрант зазвичай підставляє причасникові під підборіддя, щоб якомога менше часточок Тіла Христового впало на підлогу.
Метал, глина, скло?
У двох перших випадках ужитку патена має бути виконана з якогось нержавійного металу (або принаймні покрита ним): золота або срібла. Ідеться не тільки про те, щоб Тіло Христове лежало не на аби чому, що за нещасливого збігу обставин могло би забруднитися. Більше йдеться про те, щоб цей посуд після використання на літургії можна було належно очистити, щоб часточок Тіла на ньому не залишилося. Після обряду причастя священник, очищаючи патени, акуратно струшує серветкою-пурифікатором усі кришечки Хліба до свого келиха, де була переісточена Кров Христова, доливає до келиха трошки води і випиває. Так Церква дбає про кожну кришечку освячених Дарів.
Може, скло було би кращим? Може, й так, — але йдеться також про стійкі предмети посуду, які не поб’ються. Нічого надміру страшного ще, коли би такий предмет упав у порожній сакристії. Набагато гірше, якби так сталося в храмі, з кам’яною чи плитковою твердою підлогою, і скляне начиння розбилось би, а його дрібненькі небезпечні часточки перемішалися з консекрованими Гостіями…
Блюдце, мисочка, таріль
Символічне значення цього літургічного предмета найкраще видно саме коли ми сприймаємо патену як миску. Згідно з тим, що залишив своїм учням Господь Ісус, для служіння Євхаристії завжди використовується хліб. У римській традиції — прісний, неквашений, такий, який споживали юдеї на Пасху. Той хліб був набагато більшим, ніж маленькі «печивка», які з латини називаються комунікантами. Тому й начиння, на якому той хліб клали і на якому його ламали, мало бути великим. Блюдо, таріль, латиною — патера. Використання маленьких комунікантів вплинуло на розміри патени, яка могла стати меншою, зручнішою для використання на вівтарі. Однак навіть маленька патена — це все одно тарілка.
Це дуже промовисте. Бог нам себе дає на тарілці — «на блюдечку», можна би сказати. Саме це допомагає нам усвідомити вельми важливу річ: не применшуючи важливості адорації Пресвятих Дарів, треба пам’ятати, що Тіло Христове це передовсім їжа. А Свята Меса — це спільне застілля. Жертовний бенкет Нового Завіту. Це не зловживання! У Старому Завіті складання жертви також було пов’язане з їдою, з бенкетуванням. Мислене поєднання поклоніння, молитви, складення жертви і споживання їжі — хліба, який під час жертвування стає Тілом Господнім, — дає нам повніше розуміння того, чому Євхаристія — це учта, бенкет, застілля.
Бенкет Агнця
Це Хліб Паломників; їжа для нашої християнської мандрівки життям, на шляху до вічності. «Тіло Моє це істинна їжа, Кров Моя це справжній напій», — пояснював Господь Ісус своїм першим учням, які тільки вчилися це розуміти. Але Йоан написав потім у своєму Євангелії: без споживання Його немає в нас життя вічного, бо споживання Тіла і Крові Христових дають нам вічне життя (Йн6).
Спосіб, яким укладають комуніканти на/в патену, вказують на ще одну дійсність віри. А саме: на згадуваний у кожній Євхаристії, перед Причастям, бенкет Агнця. Точніше — Весілля Агнця, з Одкровення. Весілля, на яке ми, хоч і не гідні, але запрошені. Євхаристія, яку служать на землі, є передсмаком вічної учти на вічному Весіллі Агнця.
Один і завжди свіжий хліб
У літургійних приписах досить міцно підкреслюється, що є небажаним постійне служіння «літургії передосвячених дарів». Ідеться про те, щоб під час святкування Вечері Господньої вірні споживали той хліб, який саме на цій учті був консекрований. Тільки те, що залишається після причащання всіх згромаджених, можна зберігати в дарохранительниці. Це прекрасний знак єдності: ми їмо спільний хліб, той самий. Навіть якщо нині не буквально «один» хліб, — бо з уваги на те, щоб залишалося якомога менше уламків і кришок, практична у своїх підходах Римська Церква вирішила використовувати для богослужіння багато маленьких хлібців. Однак уже безсумнівно — і тут видно знак, про який ми говоримо, — хліб з однієї тарілки.
Ми — communio, спільнота, одна родина, ми всі — брати і сестри. Більш чи менш далекі родичі, знайомі чи й не знайомі одні з одними, але — брати і сестри, яких годує один Бог Отець і одна Мати Церква. Про це нам нагадує знак патени.
Беручи наступного разу участь у Святій Євхаристії, згадайте значення цього знаку — і більше відчуйте себе членами великої християнської родини, які прийшли до святкового столу.
Переклад CREDO за матеріалами: Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
