Адвент для українських католиків вже втретє розпочинається в умовах повномасштабної війни з російськими загарбниками.
Єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький у коментарі для CREDO поділився своїми роздумами про духовний вимір Адвенту і про те, як у поточних умовах зробити цей час справді спасительним.
— Час Адвенту ми розпочинаємо безпосередньо після закінчення звичайного періоду. Як показує практика, це не просто вільний від літургійних «навантажень» час; це також своєрідний іспит для нас, бо у цей період люди практикують те, що надбали протягом Різдвяних свят, Великого Посту, Великодніх свят. Тому звичайний період містить у собі певні небезпеки, коли люди надто покладаються на себе і свої власні зусилля; коли — інколи навіть несвідомо — доводять, що можуть зробити все самі, без Бога; коли будують таку собі Вавилонську вежу у своїх стосунках із Господом, доводячи, що прихід до Бога — це їхня власна заслуга.
На мою думку, Адвент для кожного з нас в умовах важких випробувань війни є тим часом, коли ми маємо знову, вчергове, у новий спосіб поставити Бога на перше місце і визнати, що тільки Йому належить найбільша слава і поклоніння, що тільки від Нього ми насправді залежимо. У цей час ми особливим чином горнемося до спасительного Божого Слова, розуміючи, що це Слово — путівник, здатний вивести нас із усякої темряви, з будь-яких найскладніших ситуацій.
Довіряючи цьому Слову, ми також довіряємо й інструментам, які Бог вкладає у наші руки. З цією довірою ми готові увійти у Його плани і прийняти Його методи вирішення питань. Іноді ми вкладаємо собі у голову таку єресь, що Бог діятиме «десь колись там»: тобто, що спершу ми маємо самі дійти до якогось рівня, а там уже почне діяти Бог. Ні. Коли ми керуємось Його методами, коли живемо постійним наверненням, Він діє вже сьогодні, тут і тепер. Тому я хочу підкреслити: Бог діятиме з самого початку Адвенту, якщо ми розпочнемо його у Божому дусі, згідно з Його одвічним задумом.
Адвент — це також чудовий час для формування кардинальних чеснот: віри, щоби будувати на ній усі свої наступні кроки; надії, щоби ми сподівалися на інших людей, партнерів і добродіїв, але насамперед — на Бога; любові, бо саме у ці важкі часи практикування любові на взірець тієї, яку пропонує нам Господь Ісус Христос, є складною, але спасительною справою. Коли будемо так чинити, то це дієве практикування кардинальних чеснот стане для нас дорогою для подорожі через Адвент до нової зустрічі з Христом.