Наше життя набрало такого темпу, аж може здаватися, що християнин-мирянин узагалі більше не має часу на духовність, молитву, роздуми. Однак ми тим більше повинні подбати про збереження рівноваги. Ми потребуємо як «ora», так і «labora» — інакше активізм нас поглине і духовно знищить.
Доїхати до роботи — година. Вісім годин на роботі (якщо не більше). Година на повернення. Пів доби минуло, часто в поспіху та стресі. Вдома чекають наступні обов’язки: діти або старші батьки, вечеря (яку ще треба приготувати…), рахунки, покупки, ладнання-прибирання…
У цей напакований до краю розклад ви ще силкуєтеся увіпхнути час на зустрічі з рідними та друзями, якісь розваги, читання, спорт, а принаймні хоч би прогулянку. Ну й де ж тут місце ще й на Бога? Чи ми, як люди, що живуть у миру, приречені на «молитву на бігу»?
Свята поміркованість
Девіз «ora et labora » — «молись і працюй» — певно, знає кожен освічений католик. Його приписують святому Бенедиктові, але насправді це вираз авторства німецького абата ХІХ століття Пласида Вольтера — хоча ці слова повністю відповідні духові Правила, яке за дванадцять століть до того уклав святий із Нурсії. За цим девізом криється заклик шукати гармонію в духовному й матеріальному житті, яка формує рівновагу та поміркованість в усьому, з чого складається наше життя: у молитві й покуті, у праці та відпочинку, в питті та їжі.
Читайте також:
«Ora et labora» — це просто. Девізи чернечих згромаджень та їхнє значення
Отець Бруно, бенедиктинець зі славнозвісного Тинецького абатства в Польщі, на запитання, чи така гармонія є можливою в житті мирян, запевняє: «Звісно! Ніхто не повинен навіть сумніватися в цьому! Людина — це цілісність. Вона живе одночасно духовним і матеріальним життям. То ми самі його розділяємо на частини». А на запитання про те, що ускладнює мирянам життя зі принципом ora et labora, він пояснює: «Перешкодою є трудоголізм і брак відпочинку. Треба бачити мету і сенс того, що робиш. Бачити працю як елемент покликання людини. Потрібно усвідомити Божу присутність, яка є сталою і незмінною. Жити в цій Божій присутності».
Нинішні миряни, схоже, дуже сумують за рівновагою у своєму житті. Про це свідчить дедалі більша популярність реколекцій у тиші та днів молитовного зосередження.
З чого почати?
«Молитися можна тисячами способів. Щоби звертатися до Батька, дітям Божим не потрібно ненатуральних педантичних методів. Любов — творча, винахідлива. Коли ми любимо, то здатні відкрити свої власне, особисті шляхи, які провадять до постійного діалогу з Господом», — підкреслював св.Хосемарія Ескріва. Однак на початку шляху в пригоді стануть і метод, і план.
На запитання, з чого почати входження в молитву і про що завжди пам’ятати, о.Бруно відповідає: «Починати з молитви на початку і в кінці дня, щоб охопити пам’яттю Божу присутність, так щоби скерувати свою діяльність на Бога і мати час на відпочинок».
Читайте також:
Три звички, які радив розвивати святий Хосемарія Ескріва
Темою молитви, її місця в житті та належного проживання, займалися багато святих і вчителів духовного життя. От хоч би св.Франциск Сальський, автор «Філотеї» — підручника духовного життя для мирян. Цей твір, попри те що минуло вже добрих 400 років, зберігає актуальність, особливо там, де автор порушує тему молитви. Тій названій у заголовку Філотеї — тобто кожному, хто хоче прагнути до досконалої християнської любові, — Салезій радив ранкові та вечірні духовні вправи. Перші служать молитовному приготуванню до цілого дня і вимагають продумування його плану, з урахуванням як ситуацій, в яких можна служити Богу, так і тих, які несуть небезпеку Його образити. Вечірні вправи, які включають іспит совісті, є молитовним підсумуванням дня. Святий підкреслював: «Цю вправу, подібно як і ранкову, ніколи не можна полишати».
Читайте також:
5 порад св. Франциска Сальського мирянам, що прагнуть святості
Чи можна ці молитви проводити інакше, ніж це радив Салезій? Звісно що так — достатньо буде пошукати. Наприклад, о.Анджей Мушаля у книжці «Молитва в тиші» радить ранкову півгодинну медитацію, побудовану на Божому Слові.
А як не виглядає у практиці мирянського життя? Підприємець Мацєй, батько чотирьох малих дітей встає о 4:30, щоб мати змогу помолитися в тиші; за дня йому служать трансляції та ютуб-каналах. Мама трьох дорослих дітей Малґожата, яка опікується своєю лежачою мамою, як сама каже, «бореться за світанки». «Я стараюся завжди починати з молитви, тобто Утрені, з літургійних читань дня і молитовного зосередження над цим Словом; ну і, звісно, основні молитви ‘отченашу’», — каже вона. Для неї це найсильніший момент із погляду вірності молитві. Викликом стає вечір. «Стараюсь так закінчити день, щоби хоч Комплету помолитися. А поки борюся безрезультатно, то хоч би щоденний іспит совісті».
Нагадаємо нашим читачам, що Літургія годин, Свята Меса, а також вечірній Розарій за Україну транслюються на ютуб-каналі CREDO.
Як не забути про Бога в плині дня
Праця — це не Божа кара за гріхи ані Його допуст, а участь людини в творчому ділі Божому. Сама праця теж може бути молитвою, про що пише Сирах: «моляться про справи свого ремества» (Сир 38,34с). Однак чи можна обмежитися в молитві самою працею? «Праця, яка є обов’язком або служінням іншій людині, може бути виконувана з молитовним наміром; але вона не може замінити часу, присвяченого виключно Господу Богу особисто», — підкреслює Малґожата. Обмежуватися тільки «молитвою праці» небезпечно: дуже вже легко тут пересунути межу, піддавшись самообманові.
Підприємець Мацєй додає: «Це можливо; але я би не рекомендував цього в ширшій перспективі. Я мав такі періоди, коли молитва працею це єдина форма молитви; на щастя — недовгі. Стараюся, згідно з таким собі урбаністичним майстер-планом, переплітати роботу реколекціями. А також, де лиш можливо, вплітати короткі заклики як мислену молитву».
Для багатьох людей праці часом молитви стає дорога на роботу. Найчастіше це молитва Розарію. А забезпечити собі час на «дихання молитвою» в разі віддаленої роботи допомагають різні трансляції: Святих Мес, молитов, вечірніх апелів тощо.
***
Узгодити професійну працю, обов’язки стану і молитву — це непросте завдання. «Дуже часто прагнення піти на Месу програє перед черговим завданням, — каже Малґожата. — Часто я думаю, що якби тоді перервала працю й пішла до храму, а продовжила після повернення, то й праця пішла би легше. Однак праця так часто поглинає, що стає важливішою навіть за оте жертвування її на Божу славу!!!»
На завершення знову віддамо голос святому Хосемарії:
«Коли у 1930‑ті роки приходили до мене, молодого священника, люди всіх станів — люди науки і робітники, здорові й хворі, багаті, вбогі, священники і миряни, — бажаючи наслідувати Господа, я їм завжди радив: моліться! А якщо хтось мені відповідав: навіть не знаю, як почати, — я йому радив стати у присутності Божій і висловити перед Ним свій неспокій, своє пригнічення за допомогою цієї самої скарги: Господи, я не вмію молитися! Багато разів із цього смиренного звірення виростала близькість із Христом, починалась розмова з Ним. Минуло чимало років, але я так і не знайшов жодного іншого рецепта».
Переклад CREDO за: Марта Карпінська, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
