У суботу, 7 грудня 2024 року Папа Франциск провів у базиліці св.Петра у Ватикані констисторій, під час якого були введені у сан нові кардинали, призначення яких Папа Франциск оголосив у першу неділю жовтня, після молитви «Ангел Господній».
Серед ушанованих кардинальською гідністю ієрархів — уродженець Тернополя єпископ Микола Бичок ЗНІ, єпарх Мельбурнський УГКЦ в Австралії, нагадує Vatican News.
«Повернутися до серця, щоб знову ступити на той самий шлях, що й Ісус, — ось чого ми потребуємо. І сьогодні, особливо вам, дорогі брати, що отримуєте кардинальський сан, я хотів би сказати: дбайте про те, щоб ступати дорогою Ісуса».
Так сказав Папа Франциск, проповідуючи під час загального консисторію в суботу, 7 грудня 2024 року, в базиліці св.Петра у Ватикані. У кардинальський сан введений 21 новий кардинал Вселенської Церкви.
Зростати в здатності служити й любити
На початку богослужіння, що відбувалося у формі Літургії слова, з вітальним словом від імені нових кардиналів звернувся архієпископ Анджело Ачербі, вислужений Апостольський нунцій. Він, маючи вже 99 років, є найстаршим членом Колегії кардиналів.
Архієпископ Анджело склав подяку Святішому Отцеві, запевняючи, що всіх членів Колегії об’єднує прагнення служіння церковній єдності. «Як знак і вираження нашого признання Вашій Святості, ми хочемо долучитися до Вашої молитви до Господа Ісуса, щоб із Його Серця витекли для всіх нас ріки живої води, щоби скріпити нашу здатність любити й служити», — сказав він.
Папа Франциск прочитав молитву. Пролунав уривок із Євангелія від Марка: «у дорозі» до Єрусалима, де на Господа чекали страждання і смерть, Він розповідав учням про те, що має статися, і що Він по трьох днях воскресне. Тоді двоє учнів приступили з проханням «сидіти ліворуч і праворуч» Нього в Його царстві, що викликало невдоволення в інших…
Глибокий контраст
Франциск зауважив, що Ісус іде дорогою вгору, піднімаючись до Єрусалима, а Його сходження «не є сходженням до слави цього світу, але до Божої слави, що включає сходження в провалля смерті». Однак учні уявляють іншу долю…
«Євангеліє підкреслює цей драматичний контраст: у той час як Ісус йде важкою дорогою, яка приведе Його на Голготу, — учні думають про плавне сходження Месії-переможця», — сказав Папа. Ми не повинні цьому дивуватися: таке може статися і з нами, коли серце «піддасться засліпленню блиском престижу, спокуси влади чи надто людським ентузіазмом задля нашого Господа». Ось чому важливим є заклик св.Августина «повернутися до серця», щоби «ступати дорогою Ісуса».
У центрі всього
Святіший Отець пояснив, що ступати дорогою Ісуса передусім означає «повернутися до Нього й поставити Його в центрі всього». Іноді трапляється, що в духовному житті чи в душпастирстві можемо зосередитися на другорядних речах, коли «зовнішнє переважає над тим, що є насправді цінне»; коли ми «занурюємося в діяльність, яку вважаємо невідкладною, не досягаючи серця».
«Натомість нам завжди потрібно повертатися до центру, відновлювати основу, позбавлятися зайвого, щоб зодягнутися у Христа (пор. Рим 13,14). Слово “cardine” (петля) також нагадує нам про це, вказуючи на стрижень, на який вставляють дверні завіси: це тверда точка опори, підтримки. Так ось, дорогі браття: Ісус є фундаментальною точкою опори, центром тяжіння нашого служіння, “кардинальною точкою”, яка спрямовує все наше життя», — сказав Папа.
Прагнення зустрічі
Другим елементом ступання дорогою Ісуса він назвав «дбання про прагнення зустрічі».
Франциск звернув увагу на те, що Ісус ніколи не ходить самотньо: Його стосунки з Отцем не відокремлюють Його від болю світу. Ба більше, Христос прийшов саме для того, «щоб лікувати рани людини та полегшити тягар її серця».
«І ось на цьому шляху Господь зустрічає обличчя людей, позначені стражданнями, стає близьким до тих, хто втратив надію, підносить тих, хто впав, зцілює тих, хто перебуває в недузі. Дороги Ісуса повні облич та історій і, проходячи, Він втирає сльози тих, хто плаче, “зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани” (Пс 147,3)», — зазначив Святіший Отець.
Будувати єдність
Врешті, «ступати дорогою Ісуса означає бути будівничими сопричастя і єдності». В той час, як у гроні учнів «хробак суперництва руйнував єдність», — дорога, якою ступає Ісус, веде Його до Голготи, де на хресті Він звершує свою місію. Його місія полягає в тому, «щоб ніхто не був втрачений, щоб нарешті впала стіна ворожості, щоб всі ми відкрили, що є дітьми того самого Отця та братами між собою».
«Тому, звертаючи свій погляд на вас, що походите з різних історій та культур і представляєте вселенськість Церкви, Господь закликає вас бути свідками братерства, ремісниками сопричастя та будівничими єдності», — сказав Франциск. Звертаючись до нових кардиналів, він запросив їх разом ступати дорогою Ісуса, «з покорою, зі зчудуванням, із радістю».
Введення в сан нових кардиналів
Після короткої паузи для роздумів Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів. У ній, серед іншого, вказується: червоний колір їхнього одягу означає, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та в найдальших закутинах світу. Потім Святіший Отець проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.
Після слів Наступника св. Петра, проказавши Символ віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Римському Архієреєві. Святіший Отець наклав на голову кожного з них червоний головний убір, колір якого символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, та вручив кардинальський перстень — як знак гідності та символ єдності з Папою і Вселенською Церквою.
З рук Святішого Отця всі вони отримали також буллу про надання титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, що є знаком участі у пастирському піклуванні Єпископа Римв у Вічному Місті.
Кардинал Микола Бичок отримав титул кардинала-пресвітера св.Софії. Цей титул мали також українські кардинали Мирослав Іван Любачівський та Любимир Гузар. Також і головний убір кардинала Миколи має спеціальну форму, що відповідає візантійській літургійній традиції.
фінансово.
Щиро дякуємо!
