Мені завжди було важко молитися Розарій. Мій розум рухається швидко і блукає далеко. Я відволікаюся, і, хоча я промовляю молитви вголос, я насправді не зосереджуюся на роздумах над таємницями. Мені також важко зосередитися під час Меси, і це дуже соромно, тому що я священник. З-поміж усіх людей я мав би бути найбільше залученим у те, що відбувається.
Справа не в тому, що я відволікаюся і гублюся у молитвах. Це більше схоже на те, як з Розарієм: я закінчую читати молитву лише для того, щоб усвідомити, що зробив це, не зосередившись. Так не має бути. Адже Меса сповнена образної краси. Вона докладно розповідає нам про Страсті Христові. Це не абстрактна теологічна ідея; це тривалі й інтенсивні роздуми про смерть і воскресіння нашого Господа. Це має привертати нашу увагу.
Наша епоха з її постійним доступом до розваг, мобільних телефонів, телебачення, месенджерів та інших факторів відволікання зменшила нашу здатність підтримувати розумову концентрацію протягом певного часу. Коли я намагаюся тихенько помолитися або навіть просто замовкнути, щоб подивитися на небо і на хвилину відчути себе людиною, у мене починається «сверблячка». Я хочу дістати свій телефон, подивитися, хто чим займається, перевірити популярні хештеги, гарячково прогорнути фотографії, опубліковані у цифровому колективному розумі.
Знайти фокус
Якщо ми хочемо мати хоча б якесь молитовне життя чи навіть просто час для роздумів, нам потрібно з цим розібратися. Я переконаний, що католицька Меса, з її інтенсивним і постійним медитативним «серцем», безпосередньо відповідальна за розквіт західної культури. Творчість і енергія, необхідні для великого мистецтва, літератури та музики середньовічної й ренесансної Європи, не прийшли нізвідки. Це краса, що виникала в умах і серцях мільйонів людей через їхню готовність тихо стати навколішки перед Богом, який є джерелом усього добра і краси. Радість і краса, яку вони створили, є свідченням сили медитативної молитви. Я знаю, це смілива заява, але я справді у це вірю.
Ось чому я почав хвилюватися, коли зауважив свою нездатність зосередитися. Мої проблеми з медитативною молитвою, яка є формою уявної молитви, тобто тієї, під час якої в нашій свідомості виникають і розвиваються уявні образи, викликали особливе занепокоєння. Тож я вирішив досягти прогресу у вирішенні своїх проблем.
Хоча сучасна епоха особливо шкодить медитативному мисленню, сама ця проблема не нова. З давніх-давен люди не вміли сидіти спокійно, мовчати і думати. Святий Франциск Сальський у своєму «Вступі до побожного життя» пропонує практичні поради, зазначаючи, що для зосередженого мислення потрібна практика. Але це дисципліна не тільки для ченців і святих. Нам усім було б краще мати час для спокійних роздумів. Тому його поради стосуються нас, переважної більшості людей, які живуть насиченим життям.
Визнайте присутність Бога
Почніть із визнання присутності Бога. Знайдіть тихе місце. Храм — це ідеальний варіант, але вдома це теж можливо, якщо вас нічого не відволікає. Добре бути у тихому місці в оточенні гарних речей — в церкві, у саду, у кріслі на ґанку, споглядаючи небо — тому що краса нагадує нам про Божу присутність довкола нас, відображену у добрих речах, створених Ним. Але де б ми не були, нам важко не відволікатися, тому Сальський радить спершу попросити Бога про допомогу, щоб заспокоїтися та зосередитися, пам’ятаючи, що Бог присутній у серцях своїх дітей незалежно від нашого фізичного розташування. Він з нами, куди б ми не йшли. Визнання цієї божественної присутності — ключ до всього іншого.
Не ускладнюйте
Почніть із простих духовних молитов: Розарію, Господньої молитви, псалмів. Моліться вголос, уявляючи себе у товаристві святих, які молилися цими молитвами. Попросіть свого ангела-хранителя і святого покровителя молитися разом із вами. Коли ми слабкі, Церква сильна. Вона поділиться з нами своєю материнською любов’ю і допоможе нам молитися більш плідно. Вона дасть нам благодать зберігати тихе серце.
Побудуйте ментальний сценарій
Якщо медитація, скажімо, має на меті дослідити життя Христа, щоб розвинути вдячність і відданість Йому, тоді потрібно побудувати певний «сценарій», за яким ви рухатиметеся. Бог промовляє до нас через нашу уяву, тому користуйтеся нею. Таємниці віри не обов’язково повинні бути інтелектуальними абстракціями. Наприклад, як виглядало море у той день, коли наш Господь ходив по воді? Уявіть, як сонце виблискує на хвилях. Наскільки блакитною була вода? Яким було небо? Як виглядали обличчя учнів? У такий спосіб, каже Франциск Сальський, ми «обмежуємо свій дух таємницею, над якою маємо намір медитувати».
Не бійтеся замовкнути
«Якщо під час виголошення молитов уголос ви відчуєте прагнення серця до внутрішньої або розумової молитви, не опирайтесь йому», — радить святий. Припиніть молитися вголос і перейдіть на глибший ментальний рівень, як тільки будете готові. Це може статися швидко й легко, а може потребувати часу і зусиль. Іноді я витрачаю багато часу на те, щоб заспокоїти свої думки, перш ніж перейти до тихої молитви. Навіть коли ми уявляємо сцену з життя Христа, як, скажімо, під час молитви Розарію або читання Євангелія, перша спроба може бути невдалою. Коли це трапляється, Сальський каже, що, подібно до бджоли, яка прямує до нової квітки, ми тепер можемо перейти до іншого уявного образу. Не хвилюйтеся, якщо вам знадобиться кілька спроб.
Будьте послідовними
Сформуйте звичку щоденної медитативної молитви. Раз на тиждень — це мало. Молитва — це наша духовна пожива, і ми повинні споживати її щодня. Інакше ми слабшаємо.Франциск Сальський рекомендує робити кілька невеликих перерв на молитву протягом дня.
Пам’ятайте про мету
Пам’ятайте, навіщо ми докладаємо цих зусиль. Мета полягає в тому, щоб сформувати хорошу постанову через саморефлексію. Ми бачимо в житті Христа щось натхненне або складне, якусь сферу нашого власного життя, до якої ми можемо збільшити свою любов. Якщо молитва схожа на блукання прекрасним садом, каже святий Франциск Сальський, варто зірвати одну-дві квітки й носити їх із собою протягом дня.
Душа людини наповнена предметом наших роздумів. Ми те, про що ми думаємо. Якщо ми думаємо про Бога, ми стаємо благочестивими. Сальський наводить приклад дитини, яка, слухаючи матір, лепече, наслідуючи її мову. Зрештою, у такий простий, але загадковий спосіб, дитина вчиться говорити. Якщо ми будемо думати про Бога, світло для світу, і розмірковувати над Його яскравим прикладом, зрештою ми теж почнемо сяяти.
Переклад CREDO за: о. Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
