Протягом історії людства урядові лідери завжди обіцяли принести у світ мир і справедливість.
Може виникнути спокуса покласти на них усі свої надії, вірячи, що люди здатні побудувати світ так, як ми вважаємо за потрібне.
Проте, вчинивши так, ми зрештою будемо дуже розчаровані.
Папа Бенедикт XVI прокоментував цю тему в енцикліці про надію «Spe salvi», пояснюючи, чому небезпечно покладатися на політичних лідерів та їхні обіцянки.
«Оскільки людина завжди залишається вільною, а її свобода — уразливою, остаточне встановлення царства добра на цьому світі неможливе. Той, хто обіцяє кращий світ, який нібито триватиме вічно, бреше й ігнорує людську свободу».
Хоча це правда, що політичні структури важливі, — вони не можуть дати нам спасіння:
«Правильний стан людських діл, моральне благополуччя світу не можна забезпечити лише структурами, хай би якими дієвими вони були. Структури не тільки важливі, але й потрібні; проте вони не можуть і не повинні зазіхати на людську свободу. Навіть найкращі структури функціонують лише за умови, що в суспільстві є живі переконання, здатні мотивувати людей до добровільного дотримання громадського порядку. Свобода потребує переконаності — такої переконаності, яка існує не сама собою, але щоразу наново завойовувана усім співтовариством».
Папа Бенедикт XVI пояснює, що коли політику та людське управління сприймати як шлях до надії, це неминуче зазіхає на свободу людини:
«Свободу слід знову і знову завойовувати для добра. Добровільна схильність до добра ніколи не існує сама собою. Якби виникли структури, що встановили б безповоротно визначені — благі — умови світу, то тим самим заперечувалась би свобода людини і тому, кінець кінцем, вони зовсім не були би благими структурами».
Передусім ми повинні покладати свої надії на Бога. Політики можуть обіцяти блискуче майбутнє, але якщо воно відірване від Бога, то це взагалі не майбутнє.
фінансово.
Щиро дякуємо!
