Щоразу, гортаючи стрічку соцмереж, ми майже гарантовано бачимо допис, який нас дратує.
Це може бути новина, опубліковане другом фото або відео, яке виводить нас із рівноваги — особливо, коли йдеться про щось неправильне з погляду віри чи суперечить етичним нормам.
Часто наша перша реакція — це хутко набрати коментар, доносячи до відома світу свої тверді переконання.
Можливо, це навіть не наша власна думка, а просто об’єктивна істина, і це спонукає нас рішуче взятися за виправлення іншої людини. Але чи може гнівний коментар принести будь-кому користь, навіть коли йдеться про правду?
Святий Франциск Сальський у своєму «Вступі до побожного життя» пише, що гнів ніколи і нікому не йде на благо:
«Коли нам потрібно висловити заперечення або відстояти власну думку, це слід робити м’яко і виважено, без роздратування і запалу. Різкістю і дратівливістю ми не здобудемо нічого».
Отже, наголошує він, вступаючи у дискусію, не забуваймо про лагідність та розважливість.
Як часто ми над цим замислюємося, перш ніж опублікувати коментар у соцмережах? Чи зупиняємося ми на мить, щоб подумати, як бути тактовними і делікатними? Чи може, ми думаємо, що правда переможе, якщо висловити її за допомогою «найсильніших» слів?
Як правило, гнівні коментарі лише підсилюють напруженість, і тоді іншу людину вже неможливо переконати. Єдине, що ми здобуваємо, це роздуте его і підживлену гординю — з огляду на переконаність у власній правоті.
Святий Франциск Сальський цитує два псалми, які мають стати нашим дороговказом:
«Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити» (Пс 39, 2)
«Постав, о Господи, моїм устам сторожу; до дверей губ моїх — варту!» (Пс 141, 3)
Перш ніж залишити черговий коментар у соціальних мережах, зупиніться і подумайте, довіривши Богові керувати вашими словами.