«Моя мати тримала мою руку над розжареною піччю і казала, що так жарко буде у пеклі, — розповіла Єлизавета (ім’я змінене) під час нашої першої зустрічі. — Коли я брехала, вона говорила, що, згідно з Біблією, брехня схожа на гріх чаклунства, тому я, мабуть, відьма».
Коли Єлизавета ділилася спогадами про те, як росла в атмосфері духовного насильства, вона ледве стримувала сльози. Вона пройшла через роки терапії, але продовжувала жити у паралізуючому страху перед Богом.
Ми майже неминуче проєктуємо на Бога слабкості й жахи наших земних опікунів. У найбільш ранньому віці, коли нашому мозку бракує здатності уявити невидимого Бога, ми бачимо своїх батьків. Через нашу взаємодію з ними ми починаємо визначати, що таке любов. У травмованої дитини поняття любові легко спотворюється. Мірою того, як ми ростемо, на наше сприйняття Бога все одно впливає досвід взаємодії з нашими опікунами, на краще це чи на гірше.
Та не лише у тих, хто отримав серйозні та складні травми, розвиваються спотворені погляди на Бога. Є багато християн, які відкидають термін «травма» як надто серйозний для опису їхніх історій, але щось все одно заважає їм отримати повну духовну свободу.
«Хронічний емоційний розлад» — це ще один термін, який описує досвід, менш серйозний, ніж травма; щось, не обов’язково жорстоке, але причетне до тривалого емоційного стресу. Коли я супроводжую когось у подорожі духовного зцілення, я часто зустрічаю викривлені погляди на Бога, пов’язані з наступними ситуаціями:
- Зростання у домі, де любов є умовною, а не безумовною;
- Зростання в умовах крайнього релігійного перфекціонізму;
- Життя з емоційно нестабільними батьками;
- Переживання хронічного емоційного знецінення;
- Постійна критика або приниження;
- Зростання з батьками, схильними до емоційних маніпуляцій;
- Неодноразові зради з боку опікунів;
- Роль «цапа-відбувайла» або ж невідповідність очікуванням батьків (бути «ідеальною дитиною»).
Духовна подорож, сповнена страху, боротьби та хронічної відсутності спокою, запрошує нас зазирнути глибше у власне минуле — і у серце Бога. А що, коли Бог не такий загрозливий і жахливий, яким Його зображує наша свідомість?
Якщо ви відчуваєте, що ваш найглибший, найпідсвідоміший спосіб спілкування з Богом не такий, яким міг би бути, ось три кроки, які можна зробити, щоб почати зцілення.
1.Визнайте, що Бог — це не ваше минуле
Першим кроком до зцілення є визнання людської схильності проєктувати на Бога образ наших земних опікунів. Але наш Небесний Отець — не ваш земний батько чи матір, не ваші жорстокі брати й сестри, не ваші дідусь і бабуся, які постійно вас критикують. Він Авва, Отець. Він — джерело любові, джерело всякого добра, початок і кінець усієї справжньої любові. Коли ми усвідомлюємо, як наші особисті рани затьмарюють образ Божого серця, тоді починається зцілення.
Одного разу, слухаючи, як один чоловік описує свій досвід дитинства, я запитала, як ці реалії могли вплинути на його засновані на страху стосунки з Богом, і він раптом вражено завмер: «Я не можу в це повірити!» Виявивши це, він вигукнув: «Я створив Бога на подобу моєї матері!»
Ми повинні постійно нагадувати собі про величезну відстань між тими, хто завдав нам болю, і Богом, який нас зцілює. Ми можемо повторювати собі, що Бог не такий, знову і знову, поки правда про Його серце не пустить глибше коріння.
2.Зцілюйте рани минулого за допомогою біблійних роздумів
Роздуми про Боже серце — найнадійніша протиотрута для зцілення спотвореної «лінзи Бога». Найкраще це робити у спокої, постійно читаючи Святе Письмо. Саме у Біблії ми бачимо Боже милосердя, Божу ніжність, Божу жертовну любов у проливанні на нас найбільшого скарбу небес, коли Він віддав свого єдиного Сина.
Для деяких людей — наприклад, скрупульозних або тих, хто зазнав духовного насильства, — медитація над Біблією може стати «мінним полем» особистих тригерів. Одна жінка нещодавно сказала мені: «Щоразу, коли я читаю Новий Заповіт, я почуваюся так, ніби Ісус кричить на мене. Здається, що обітниці ніколи не стосуються мене — лише уривки про прокляття й суд».
Для тривожних, зранених сердець було би надто спрощено рекомендувати біблійну медитацію без будь-яких пояснень. Ось кілька вказівок, які я часто даю людям із глибокими духовними ранами:
- Розмірковуйте над Святим Письмом, коли ви перебуваєте у найбільш спокійному, а не тривожному стані. Хоча інтуїтивно здається, що під час хвилювань потрібно братися за Святе Письмо у пошуках спокою, на деякі типи тривожності це може мати протилежний вплив.
- Знайдіть «безпечні стежки», які не викликають у вас тривоги та важких спогадів. Позначте ці уривки як надійну «базу», місце, де можна медитувати, не відчуваючи несподіваних нападів тривоги.
3.Налагоджуйте цілющі зв’язки у Тілі Христовому
Третій крок до зцілення передбачає налагодження нових здорових стосунків у Церкві — тілі Христовому. Наш пластичний розум добре цьому сприяє. Такі стосунки можуть допомогти навчити мозок довіряти іншим та послабити захист. Незалежно від того, як хтось поранив вас у минулому, у Бога є свої вибрані люди, які бажають скерувати до нас Його божественну любов. Церква — місце, де поранені можуть безпечно дозволити на себе подивитися. Коли ми дозволяємо собі бути уразливими — і йдемо назустріч із добротою — тоді розбиті частини нашого серця починають пом’якшуватися.
Бачити Бога таким, яким Він є
Для віруючого, який зазнав травми, зневаги або хронічних емоційних труднощів, Бог може здатися надзвичайно схожим на тих, хто завдав йому болю. Духовні пошуки можуть провокувати тривожність, але уникати Бога — це не ліки. Навпаки, ми повинні підходити ближче, вірячи, що Він візьме нас до свого люблячого серця і зцілить розбите.
Залежно від глибини наших ран, декому з нас може знадобитися додаткова допомога на цьому шляху, і ми не повинні цього соромитися. Наші травми, біль і втрати нерозривно пов’язані з нашим розумінням Бога, отже, впоравшись із минулим, ми можемо вшановувати Його. Наприкінці своїх болісних втрат і напружених роздумів Іов дійшов такого висновку: «Я чув лиш те, що говориться про Тебе, але тепер на власні очі Тебе виджу!» (Іов 42, 5).
Є любов, глибша за ваші рани, сильніша за ваші страхи і правдивіша за голоси, які колись сформували вас. Цією Любов’ю є Сам Бог. І Він запрошує вас підійти ближче й побачити Його таким, яким Він є насправді.
Переклад CREDO за: Джеймі Екерт, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
