Хресна Дорога — це, переважно, спільні роздуми вірних у храмах під час Великого Посту, коли читають текст про окремі події Страстей Господа, від стояння до стояння несуть хрест і свічки, співають пісень про жертву Христа.
Проте це не зовсім так. Поділюся своїм досвідом молитви Хресної Дороги — і, можливо, це захотить когось пройти стояннями у дещо інший спосіб: молячись на самоті очима та споглядаючи серцем.
Головне, щоб роздуми про страждання Ісуса зміцнювали наш особистий звʼязок із Ним.
Початок: із бабцею на Хресну Дорогу
Памʼятаю, як у дитинстві бабця — греко-католичка водила мене на молитву Хресної Дороги до храму. Греко-Католицька Церква тоді якраз вийшла з підпілля після розпаду Радянського Союзу і люди почали відкрито збиратися на молитву. У ті пʼятниці Великого Посту я вперше почула історії про страждання Ісуса, про тих, кого Він зустрічав під час свого Хресного шляху: Марію, свою Матір; Вероніку, Симона Киринеянина; жінок, що плакали; Симона з Ариматеї та інших. Це вже зараз я вмію назвати усіх героїв, а тоді — ще ні. Мені тоді було шкода Ісуса за те, що Його так били, що Він падав, мав на голові терновий вінок… Уривки окремих історій відкладалися в дитячій голові.
Пригадую, як, бачивши, що при кожному образі стояння текст читає інша людина, я почала побоюватися: а що як мене теж попросять щось читати, а я не вмію так добре? Тоді я не знала, що це роблять заздалегідь підготовлені лектори. Проте загалом — мені подобалося брати участь у цьому молитовному зібранні. Змалечку відкладалися всередині ці мелодії по‑староцерковному «Сла‑а‑ва‑а Страстям, слава довготерпінію Твоєму, Го‑оспо‑оди…» Пораючись на кухні, бабуся співала “Під Хрест Твій стаю…», а я гордо тішилася, що теж можу їй підспівувати, бо вже знаю цю пісню, почуту в храмі.
То були початки мого «знайомства» з цим великопісним молебнем. Зараз можу сказати: я вдячна бабусі, що брала мене з собою на Хресну Дорогу. Її давно вже немає, але ці знання й досвід стали одним із найцінніших подарунків для мене, її онуки. Тоді я ще не знала про трансформацію, яка відбудеться з роками щодо цього виду молитви. Згадаю кілька суттєвих моментів.
Хресна Дорога: молитва, що обʼєднує
Минуло кілька років, і мене справді попросили читати роздуми Хресної Дороги. Коли належиш до певної парафіяльної групи («Матері в молитві», «Лицарі Колумба», «Спільнота св.Вікентія» чи будь-яка інша, яка діє у вас при храмі), як я в той час — до молодіжної спільноти, тоді Хресна Дорога, крім основної функції — роздумів про Страсті Христові, стає ще й молитвою, яка обʼєднує людей. Ви ніби відтворюєте невелике дійство, співстраждаючи разом із героями Хресного Шляху; спільно стаєте свідками смерті Ісуса. В цьому також є символізм, вираження універсального характеру діла Відкуплення: Ісус помер за всіх людей: за тебе і за мене, за нашу спільноту, яка зараз спільно пригадує ці події.
Хресна Дорога у Великий Піст?
Пізніше, після вступу до монастиря сестер-місіонерок, я почала знайомитися з особою засновника нашого Згромадження Служниць Святого Духа, яке зараз налічує близько 3 тис. сестер у 49 країнах світу. Сестра, яка нас навчала, розповідала, що св.Арнольд Янссен (1837-1909) — німець за національністю, священник, учитель, засновник трьох згромаджень — щодня відмовляв Хресну Дорогу, а то й по кілька разів. Щодня? Так. По кілька разів? Саме так! Особливо тоді, коли він не знав, що робити, шукав Божої волі стосовно різних справ, або коли мав прийняти якесь нелегке рішення.
Святий Арнольд Янссен відомий тим, що любив молитися до Святого Духа, Діви Марії, а також роздумувати над стояннями Хресної Дороги. Він написав понад 10 тис. листів у різних кінцях світу до своїх священників, сестер і добродіїв. Святий Арнольд переривався на коротку молитву, коли хотів дібрати потрібне слово, пишучи листа, чи коли мав перед собою важливу розмову з кимось.
Почувши ці факти з життя святого я подумала: як можливо щодня молитися Хресну Дорогу, навіть коли немає Великого Посту? Це ж довго… Це стало для мене певним викликом. Тож одного разу, в новіціаті (початковий етап життя в чернечій спільноті), я вирішила пройти Хресну Дорогу, яка була у саду нашого монастиря. Оскільки під рукою не було тексту молитви, на початку кожного стояння я називала його, ставала на коліно, молилася «Поклоняємось Тобі, Христе…», коротко пригадувала ту подію, дивлячись на зображення, і переходила до наступного стояння, не затримуючись надовго. І це «спрацювало». Моя особиста молитва Хресної Дороги зайняла не більше 15 хвилин. «Так от як це він робив!» — подумала я про св.Арнольда.
Певно, того разу Господь дав мені особливу благодать. О ні, це не те, що ви могли подумати: тут, на жаль, не буде речення «відтоді я молюся Хресну Дорогу щодня, а іноді по кілька разів». Я про інше: того разу я відчула «смак» до молитви, коли вдається залишитися зосередженою і «пережити» події останніх годин життя Ісуса.
З часом, проходячи Хресною Дорогою так само наодинці, ще раз і ще, я помітила, що почуваюся зміцненою на дусі. Тож це був наступний крок: я зрозуміла, що Хресна Дорога — не лише спільна молитва, а також форма особистої молитви, до того ж — не винятково у Великий Піст.
Хресна Дорога: молитва очима
Що означає молитися Хресну дорогу очима? Здається, вперше свідомо саме в такий спосіб я проходила Хресну Дорогу в катедрі у Камʼянці-Подільському. Мою увагу привернули стояння на стінах храму, кожне з них — це досить велике полотно у лівій бічній наві храму, намальоване автором у дещо незвичному стилі, який, як на мене, відрізняється від тих, що у більшості храмів. Це вже потім я почала помічати, що кожна Хресна Дорога відрізняється від іншої і є унікальною.
«Молитися очима» Хресну Дорогу — означає дуже детально роздивлятися кожне стояння, запитуючи: «Що я бачу? Що зображено переді мною?» Роздумами стає не написаний текст, а ЗОБРАЖЕННЯ стояння (ікона, барельєф, малюнок, символ). Історії уже відомі: засудження Ісуса Пилатом, Ісус бере на себе хрест, тричі падає, зустрічає різних людей по дорозі; зрештою, віддає за нас свою Кров, опиняється на руках Страждальної Матері. «Молитися очима» — це коли ви свідомо дозволяєте зображеному «промовити» до вас. Головна перешкода, яку потрібно подолати, — це внутрішнє «я знаю цю історію». Навіть якщо добре знати Святе Письмо чи передання, кожне окреме стояння Хресної Дороги — це роздуми конкретного художника, його послання до нас, тих, хто молиться. Дозвольте митцю «розповісти» вам цю історію. Ви будете дуже здивовані тим, що побачите!
Кожна Хресна Дорога — особлива. Важливі деталі
Хоч я люблю слухати різні роздуми про шлях на Ісуса Голготу (до слова, у Молитовнику CREDO їх понад 40, вже майже на кожен день Великого Посту), молитися «очима» виявилося не менш цікавим (утім, «щоб було цікаво» — у молитві не головне; проте саме це стає добрим початком, запрошенням іти на глибину). В одних храмах Хресна Дорога барвиста, насичена, ніби показує, як смерть Господа резонує з «яскравістю» світу. В інших храмах — однотонні зображення (білий мармур, бронза, дерево тощо). Тоді звертаєш більше уваги на «сюжет», «дійових осіб», а не на те, що довкола них.
Споглядаючи кожне стояння, звертайте увагу, як зображені постаті по відношенню до інших. Що або хто є центром стояння? Якщо говорити мовою кіно, то можна сказати: деякі митці використали у Хресні Дорозі «крупні плани». Це коли на стояннях бачимо лише Ісуса, чи Його руку, що бере хрест, або руку, яку прибивають до хреста, чи хустку, на якій є відбиток Його обличчя.
А деякі Хресні Дороги — це «загальні плани», великі «людні» полотна, де видно все місто чи його мури, натовп, катів, які ведуть Спасителя, жінок, що плачуть, тощо. Кожна постать на таких стояннях, її рух, міміка можуть «сказати» нам багато. Святий Дух може промовляти через зображення, даючи у серце певну думку, якесь натхнення.
Потрібно звертати увагу на дотик і погляд, через які так багато передається. Наприклад, під час четвертого стояння дехто зображує Матір Ісуса, яка здалеку дивиться на Сина, а дехто — що Вона підходить дуже близько і доторкається до обличчя Ісуса. Іноді Симон, допомагаючи нести хрест, навіть не дивиться на Ісуса, просто насуплено несе дерево, та й усе, а Ісус позаду; а на деяких зображеннях вони йдуть пліч-о-пліч, їхні погляди зустрічаються. Памʼятаю картину, де обличчя Симона та Ісуса настільки близькі, що вони «обʼєднуються» в погляді: око Ісуса стає оком Симона.
У каплиці одного реколекційного центру, під час стояння Третього падіння під тягарем хреста, Ісус лежав на землі обличчям догори, а хрест повністю був на його грудях. Тоді розумієш, що третє падіння може стати чітким моментом молитви до Отця, до якого звернений погляд в небо. А в інших храмах Ісус лежить під хрестом обличчям до землі, ніби нашіптує тим, які так довго мучаться у підземеллях шеолу: «Я вже приходжу, визволю вас, Царство Боже близько! Бадьортеся!» А можливо, під час того третього падіння Ісус, звернений до землі, говорить до неї, яка скоро прийме Його у свої обійми у гробі — проте ненадовго…
Хресна Дорога Ісуса та ваше життя
Що більше ви вдивляєтеся — то більше зможете побачити. Просіть Святого Духа, щоб дозволив вам бачити не лише очима, а й серцем; щоб побачити події та людей зі свого життя у контексті Хресної Дороги Ісуса. Події, які переживав Ісус, — це не лише певні історичні перекази; це те, що має безпосередній стосунок до нашого повсякдення й того, що ми переживаємо зараз.
Одного разу я проходила Хресну Дорогу, виконану в одному з іконописних стилів. Коли спинилась біля першого стояння, мені відразу згадався конфлікт із певною людиною, який я тоді переживала. Це забирало багато внутрішніх сил, позбавляло миру. Ісус і Пилат на іконі мали майже одинакові обличчя. Вони були такі схожі, як двоє братів-близнюків, у них було стільки спільного! Проте, один судить іншого… Це стояння промовляло до мене: в очах Господа ви обидві подібні, у вас так багато спільного, ви ніби рідні сестри! Я розумію твій біль, коли ти почуваєшся засудженою. Не засуджуй і ти — як і Я прийняв осуд з гідністю.
На тій Хресній Дорозі кожна ікона мала напис із назвою стояння. Шосте було підписане так: «Вероніка пропонує Ісусу свою хустку». Я звернула увагу на слово «пропонувати». Маючи бажання зробити щось добре чи допомогти комусь, важливо вміти залишати іншій людині свободу вибору: прийняти запропоновану мною допомогу чи ні. Треба шанувати вибір іншого — який, можливо, не схоче прийняти добрий жест. У цьому також велич: уміти приймати з гідністю!
Що більше бачиш, то більше розумієш
Роздумуючи над Хресним Шляхом Ісуса, я розумію, що заглиблення в цю містерію не має межі, адже це сам Бог віддає себе у жертву за нас. Це може також означати, що чим більше я вдивляюся, тим більше розумію, тим більше навчаюся; Святий Дух відкриває мені правду про себе, життя, таємницю Господа. Тиша порожнього храму, кімнати чи природи може стати для вас тим місцем, де на Хресній Дорозі ви зустрінете Ісуса, почуєте натхнення Святого Духа, відчуєте любов Отця.
Ці пункти стануть підказкою для вас, як проходити Хресну Дорогу на самоті
1.Вдивлятись у стояння, бачити, що на ньому зображене: хто? що робить? що говорить (пригадуючи слова зі Святого Письма)? який має вираз обличчя? яка подія, ситуація зображена?
2.Дивитися на деталі, окремі постаті. Що вони означають зараз у контексті мого життя? з якою ситуацією (з Біблії/ мого життя) чи словом вони асоціюються для мене зараз?
3.Яка моя реакція, відповідь Богу на побачене/згадане? Кажу це просто, своїми словами Богу, не затаюючи нічого, так як є.
4.Побуду хвилинку при цьому стоянні, подякую Богу за жертву Ісуса, складену з любові до мене та всього людства.
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
с. Едіта Марія SSpS
Місійне Згромадження Служниць Святого Духа
Хресна Дорога (барельєф) із римсько-католицького храму Успіння Пресвятої Діви Марії у м.Сваляві, Закарпаття
фінансово.
Щиро дякуємо!
