Четверо з 27 німецьких дієцезіяльних єпископів підтвердили, що не братимуть участі в пропонованому новому національному синодальному органі.
У листі від 19 травня 2025 року на адресу організаторів тимчасової Синодальної комісії вони заявили про свій намір не займати місць у новому синодальному органі, що має бути створений у 2026 році, оскільки він суперечить канонічним правилам і створюється попри чіткі попередження Ватикану.
Відсутність чотирьох єпископів, швидше за все, ослабить зусилля представити майбутній орган як повноцінне представництво Католицької Церкви в Німеччині.
Четверо вірних Ватикану
Кардинал Райнер Марія Велькі з Кельна, єпископ Грегор Марія Ганке з Айхштетта, єпископ Стефан Остер з Пассау та Рудольф Фодергольцер із Регенсбурга взяли участь у синодальному шляху з 2019 по 2023 рік, який об’єднав німецьких єпископів та обраних мирян у п’яти асамблеях. Їх вважали «консервативною меншістю», яка виступала проти резолюцій «синодального шляху», що закликали до суттєвих змін у католицькому вченні та практиці.
Ініціатива, започаткована в контексті кризи зловживань, привела до створення 150 сторінок резолюцій. Серед пропозицій: запровадження дияконату для жінок, перегляду питання целібату священників, проповідей мирян на Месі, посилення ролі мирян у виборі єпископів та перегляду Катехизму Католицької Церкви в питанні гомосексуальності.
Одна з найсуперечливіших резолюцій, ухвалена у вересні 2022 року, закликала створити «постійний орган», що мав би також право церковних рішень, із єпископів та ретельно дібраних мирян — синодальну раду. Новий орган «прийматиме фундаментальні рішення понаддієцезіяльного значення щодо пастирського планування, майбутніх перспектив Церкви, а також фінансових і бюджетних питань Церкви, які не вирішуються на дієцезіяльному рівні».
Однак у січні 2023 року Святий Престол повідомив німецьких єпископів, що ні вони, ні учасники «синодального шляху» не мають повноважень створювати цей орган.
Ватикан відповів на запит чотирьох єпископів із проханням роз’яснити, чи зобов’язані вони вступати до синодального комітету — перехідного органу, якому доручено створити синодальну раду до березня 2026 року. Ватикан заявив, що єпископи не зобов’язані брати участь у засіданнях синодального комітету. Пізніше четверо з них відмовилися фінансувати комітет зі спільного фонду єпископів та бойкотували його засідання.
Відданість «справжній синодальності»
Під час останнього засідання Синодального комітету, 9‑10 травня в Магдебурзі, учасники обговорили проєкт статуту про створення нового національного синодального органу. До нього увійшли б усі 27 німецьких дієцезіяльних єпископів і така ж кількість членів Центрального комітету німецьких католиків-мирян, відомого під німецькою абревіатурою ZdK. Додаткові особи могли бути обрані до складу органу єпископами та представниками ZdK.
Газета Die Tagespost повідомила, що в листі від 19 травня четверо єпископів написали: «У такому разі орган, який не має канонічної компетенції, вирішує, що всі дієцезіяльні єпископи Німеччини, з нами включно, повинні бути членами майбутнього органу». Вони висловили здивування своїм включенням і попросили, «щоб у майбутньому було чітко зазначено, що синодальна комісія складається лише з 23 дієцезіяльних єпископів».
У листі на адресу голови єпископату Георга Бетцінга та голови ZdK Ірме Штеттер-Карп згадані єпископи наголосили, що вони не вважають себе членами чи прихильниками синодальної комісії, а також не є членами «de iure», тобто силою закону.
Єпископи нагадали про послідовну протидію Святого Престолу створенню постійного синодального органу з повноваженнями керувати Католицькою Церквою в Німеччині. Вони зазначили, що принципова опозиція Ватикану залишається в силі — хоча Рим терпів участь єпископів у синодальній комісії після переговорів з високопоставленими представниками Святого Престолу в березні 2024 року. Під час наступної зустрічі, в липні 2024 року, керівництво Римської курії попросило, щоб майбутній синодальний орган більше не називався «синодальною радою», і висловило застереження щодо «різних аспектів цієї пропозиції».
У листопаді 2024 року єпископи заявили, що, на їхню думку, ініціатива німецького синоду суперечить синодальному процесу, започаткованому Папою Франциском у Вселенській Церкві. Єпископ Остер, один із чотирьох, був учасником Синоду про синодальність у Ватикані.
Згадані єпископи у листі від 19 травня заявили, що «продовжуватимуть робити все можливе для сприяння римській синодальності в наших дієцезіях». Вони наголосили на своїй відданості «діалогу, спільному слуханню Святого Духа, вільному висловлюванню думок, консультаціям, безпечним просторам та структурам для консультативних процесів».
Вони також заявили, що сприятимуть «зміцненню спільних основ віри та вчення Церкви і переконанню, що спільне служіння Євхаристії є ‘джерелом і вершиною’ не лише християнського життя загалом, але й джерелом і вершиною справжньої католицької синодальності».
Очікувані розмови в Римі
Смерть папи Франциска та обрання нового Папи створили ще більшу невизначеність у справі нового німецького синодального органу. Папа Лев XIV брав участь у переговорах із німецькими єпископами як префект Дикастерію у справах єпископів.
Президент ZdK Штеттер-Карп привітала обрання Папи Лева й була присутня на його інавгурації 18 травня 2025 року в Римі. Вона повідомила німецькому інформаційному агентству KNA, що лідери ZdK планують відвідати подальші зустрічі в Римі, ймовірно, у жовтні — незадовго до того, як синодальна комісія прийме остаточне рішення щодо статуту національного органу.
«Цей статут, як було домовлено, потім буде представлений у Римі», — сказала Штеттер-Карп. «Тим часом контакти будуть підтримувані для поглиблення порозуміння».
фінансово.
Щиро дякуємо!
