До Божої Матері Тиннянської, як щороку в травні, прийшли аграрії, Лицарі Йоана Павла ІІ і ті паломники, хто зумів серед робочого тижня вирватися до Богородиці полів.
Як нагадав для читачів CREDO о.Віталій Слободян СР, Божа Матір Тиннянська є покровителькою селян і лицарів — тому на паломництво до Неї прибувають Лицарі св.Йоана Павла ІІ, які вибрали Її своєю Покровителькою, коли цей чоловічий рух був заснований також в Україні. А загалом зараз, у VI неділю Великоднього періоду — неділю перед Вознесінням — три дні, до урочистості в четвер, відбуваються молитви по врожаї, про благословення людської праці й за голодуючі народи. На один із таких днів до Тинної приїхав очолити молитву єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, тож ця Меса, з благословення єпископа, була відпустовою.
Божа Матір Тиннянська, як уточнив гість із Польщі — лицар із Варшави — Богуміл Томасєвич, є покровителькою не тільки українських лицарів св.Йоана Павла ІІ, але й польських, і всієї Європи: «бо це Божа Матір Лицарська!» Це давня традиція: ще з Середньовіччя лицарі збиралися тут, коли вирушали захищати Європу від турків, і брали з собою Божу Матір у бій. «А сьогоднішній наш бій, — сказав він для CREDO, — це насамперед подолати зло в собі, перемогти сатану в своєму серці; а потім — зміцнювати сім’ю любов’ю до Богородиці». Сам пан Богуміл приїхав до Тинної, за традицією лицарів Йоана Павла ІІ, для участі в травневих молебнях; також лицарі тут збираються в липні, коли у Тиннянської Богородиці святкують свій відпуст. Тут затримується велике паломництво, яке вирушає з Кам’янця-Подільського на свято до Летичева.
Зустріч аграріїв і молебні про врожай — це тема, безпосередньо пов’язана з хлібом і подякою, а хліб і подяка — це те, що безпосередньо пов’язане з Євхаристією. Про це говорив єпископ Радослав на початку богослужіння: молитви аграріїв — це насамперед про вдячність. Вдячність за хліб, за землю, за людей, які на цій землі хліб вирощують.
Але Євхаристія, звісно, це щось більше, ніж «просто хліб». Ми споживаємо самого Бога. Жити Богом — ось що надає сенсу всьому, що ми робимо, нашому життю, його стражданням. Господь Ісус багато разів повторював, що Він є життя, що хто не споживатиме Його Тіла і Крові — не матиме в собі життя. І йдеться не виключно про життя вічне, але й про якість проживання життя земного: у радості і вдячності.
Бог хоче дати себе кожному з нас — щоб ми жили і мали в собі мир, особливо цінний у тій непростій ситуації, в якій ми зараз перебуваємо.
У проповіді єпископ Радослав згадав покровителя дня — св.Августина Кентерберійського і монахів-бенедиктинців, які євангелізували Англію, а також усю Європу, ба більше — фактично, створили новий світ своїм простим правилом: «праця і молитва».
Що важливіше у цьому гаслі? — запитав Його Екселенція вірних у храмі. Справді, праця дає нам прожиток і виглядає найважливішою; віруючі знають, що треба жити молитвою і мати Бога на першому місці; то що ж найважливіше? Єпископ усміхнувся і дав відповідь: у цій фразі найважливіше слово — «і». Тому що працю й молитву необхідно правильно поєднувати. Це — ключ, який збудував усю аграрну культуру Європи, а дивлячись ширше — велич Європи. Вона, бувши тільки частиною великого континенту, стала центром цілого світу. Ми — люди європейської цивілізації, яка була збудована на пошані до праці й Бога, на мудрості зустрічі з Богом.
Аграрії добре знають те, про що говорив Господь Ісус у притчах: зокрема, про зерно, яке сіється, щоб дати плід. Єпископ Радослав говорив про вміння бачити важливе у житті, вміння давати свідчення, вміння бути добрим зерном — і не боятися ним бути. Так, у житті ми проходимо через кризи, труднощі, біди, війни тощо. Так, зерно, яке сіється в землю, має померти, щоби принести плід. Але коли ти справжній християнин — ти маєш у серці мир Христа Воскреслого. Апостол Павло із сьогоднішнього Першого читання зазнав побоїв і сидів у в’язниці. Ні, Бог його не «захистив» від побиття підбуреними людьми або від в’язниці. Але сила миру Христового в серці Павла і Сили була така велика, що навіть коли стався землетрус — вони не злякалися. Перебуваючи в темниці, вони співали гімни Богові, а після землетрусу вражений їхнім внутрішнім миром начальник в’язниці попросив про хрещення.
Тому — варто мати в серці мир Христа, жити чесно, бути добрим зерном для Бога, свідчити Його світові.
Після Святої Меси, на якій грали і співали члени спільноти Віднови у Святому Дусі з санктуарію Пресвятого Серця Ісуса в Кам’янці-Подільському, була ще коротка лекція, а радше свідчення. Його виголосив фермер Йосип Бомк, теж член цієї спільноти Віднови. Він говорив про аграріїв як «паломників надії» і засвідчив, що саме сільськогосподарські працівники — якнайбільш віруючі люди, бо мають справу з природою, над якою не мають влади. І про дощ, і про сонце, і про всяку потребу — ніхто не молиться так, як той, хто працює в полі. Ніхто не «напрактикований» жити надією на Бога більше за селян. А роль справжнього християнина — це жити свідомою надією на Бога, уникаючи простого людського язичництва, яке нерідко вкрадається в нашу побожність. Наприклад, якщо вже ідемо на молитву до хреста, який стоїть на краю поля, то вже не веземо туди воду на санчатах, щоб таким «ритуалом» випросити в Бога дощ у літню спеку. Щоб жити з Богом, треба знати Його слово (тому пан Йосип, який сам себе жартома називає «головою колгоспу», щодня читає Біблію) і не вагатися його застосовувати в конкретних обставинах життя.
Усі учасники молитви традиційною процесією вирушили слідом за іконою Божої Матері Тиннянської до джерела, де тече добра подільська вода, і там відбувся молебень благословення джерела і довколишніх полів. Попри дощовий холодний травень, процесія зі співом літаній та марійних пісень змогла спокійно дістатися джерела і повернутися до храму, де в прибудові парафіянки вже наготували добрячий обід. Матінка Божа трошки притримала хмари на час молитви. А до 2‑го липня, будемо сподіватися, в цьому «українському Меджугор’ї» погода виправиться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
