У суботу 19 липня 2025 року Національний санктуарій Пресвятої Діви Марії Святого Скапулярію в другій половині дня вже приймав гостей. Їх вела Богородиця — «шляхом надії та миру», як проголошує гасло цьогорічного паломництва.
На трасі до Бердичева паломницькі групи вітав єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький (саме тому, як пояснював у відео перед святом о.Віталій Козак, кармеліти не їздили до паломників зі звичними катехизами про скапулярій — вступне слово-роздум до вірян виголошував отець-єпископ).
Перші паломництва віталися перед входом до санктуарію. Отець Михайло Романів, який вів фастівську групу, відзначив, що вдалося під кінець випросити трохи погоди. В цій групі йшов о.Руслан Михалків, ректор Ворзельської семінарії, який (знову, за своєю особистою традицією) спершу йшов із Києва до Фастова, а потім до Бердичева з фастівською групою. Окрім молитви за Україну, яка об’єднує всіх прочан, він щороку має свій молитовний намір — за семінарію та за покликання до священства.
«О прославляйте Його всі народи!» — співало житомирське паломництво від співкафедральної парафії св.Софії.
На велосипедах приїхали директор «Карітас-Спес» о.В’ячеслав Гриневич із колегою, о.Валерієм. У дводенному паломництві вони привезли свої молитовні наміри — за працівників та волонтерів «Карітасу», особливо тих, хто працює у важких умовах. Велопаломництво здолало 200 км — 152 вчора (від офісу «Карітас-Спес» у Києві до Житомира) і 48 сьогодні. Священники принесли Бердичівській Богородиці свої інтенції, а також молитовні прохання всіх тих карітасівців, хто їх просив про молитву.
В 47-му житомирському паломництві прийшло 120 осіб, найстаршим був о.Юзеф Богуш, салезіянин із Бібрки на Львівщині, — 77 років, а наймолодшій паломниці на ім’я Віка — всього кілька місяців. До групи долучилися паломники з Хорошева, Звягеля, Коростишева, Коростеня, Умані, Брусилова, Борисполя. Як жартома зазначив о.Віталій Безшкурий, настоятель житомирської парафії св.Софії, коли до них на паломницьку трасу приїжджав єпископ Віталій, то дощ ущухав — «така благодать стану на єпископі!»
Після окроплення прочани по черзі заходять усередину храму — привітатися з іконою Покровительки України.
Дощик — зі свого боку, а єпископ Віталій — зі свого боку кропили групи паломників, що прибували до санктуарію. Всі, хто входив до храму, долучалися до молитви Розарію, що лунала перед іконою.
34 Подільське паломництво під проводом капуцинів увійшло під спів «Не бійся прийняти Христа!» Попри назву «Подільське» і невелику чисельність, воно об’єднало паломників не тільки з Красилова, Старокостянтинова, Дунаївців та інших парафій, але і з Закарпаття, зі Сваляви. Ця група в дорозі з понеділка. У вітальному слові до них єпископ Віталій відзначив, що в цій нечисельній групі кожен має завдання — повернутися додому і надалі бути паломником: паломником Надії.
«О прославляй: великий, великий наш Бог! — співало велике, особливо як на сучасні обмеження, 33 Францисканське паломництво Шепетівка-Полонне-Бердичів. Сині дощовики прекрасно гармоніювали з жовтими хусточками, якими прочани вимахували в повітрі. «Дякуємо Богу за все, і за цю погоду», — прокоментував для організаторів єпископ Станіслав Широкорадюк, традиційний учасник Францисканського паломництва. Воно об’єднало людей з різних куточків України, від Ужгорода до Одеси (і з Житомира теж). Наймолодшому паломнику — 10 років, а найстаршій паломниці, з Закарпаття, — 75. Це паломництво йшло всього три дні, зате всі три були найбільш дощовими на цьому тижні. На зауваження єпископа Віталія «вас уже дощ достатньо покропив, певно, більше не треба?» група дружно стала скандувати: «Тре-ба! Тре-ба!»
Паломники привітали вигуками та оплесками голову Конференції єпископів РКЦ в Україні — єпископа Віталія Скомаровського, який приїхав на бердичівське свято.
Із прибуттям кожної наступної групи верхній храм санктуарію Бердичівської Богородиці дедалі щільніше заповнювався людьми: чернечі габіти різних кольорів упереміш із дощовиками різних кольорів. На вулиці єпископ Віталій благословляв наступну паломницьку групу, хвалячи їх за витривалість і «жертву дощу». «Милосердя падає, падає, падає!» — відповіли піснею прочани. У храмі знову лунала молитва Розарію, переплетена марійними піснями. У конфесіоналах приймали сповіді 10 священників, які на свято прийняли служіння примирення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
